Постанова Верховного Суду України від 23.04.2013 у справі № 21-75а13
Державний герб України

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів:Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.,

-розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом приватного підприємства «Соріус» (далі - Підприємство, Комітент)

до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя (далі - ДПІ),

третя особа - Головне управління Державного казначейства України у м. Сімферополі (далі - Казначейство),

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2008 року Підприємство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від 18 липня 2007 року № 000015235/0, яким йому зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за травень 2007 року на суму 55 831 грн, та зобов'язати ДПІ надати Казначейству висновок про відшкодування зазначеної суми ПДВ.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ прийняла на підставі акта про результати перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ від 16 липня 2007 року № 88/23-5/22285658/12750/10, у якому вказано на порушення Підприємством підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 3 березня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 168/97-ВР).

До такого порушення призвело протиправне, на думку податкового органу, заявлення до бюджетного відшкодування як фактично сплачених сум ПДВ, нарахованих на вартість комісійних послуг, отриманих Підприємством згідно з виданими ДП «Спецтехноекспорт» (Комісіонером) у квітні 2007 року податковими накладними, за відсутності у рахунках бухгалтерського обліку «301 Каса в національній валюті» та «311 Поточні рахунки в національній валюті» відомостей про перерахунок Комісіонеру коштів на оплату комісійної винагороди.

У справі, що розглядається, суди встановили, що Підприємство та ДП «Спецтехноекспорт» уклали договори комісії на здійснення поставок корабельних запчастин для Об'єднаного штабу Міністерства оборони Індії. На виконання зазначених договорів Комісіонер у квітні 2007 року надав Комітенту звіти про здійснені поставки, перерахував частину коштів, утримав суми комісійної винагороди з ПДВ та видав податкові накладні. Ці податкові накладні правомірно відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних та у складі податкового кредиту податкових декларацій з ПДВ за квітень 2007 року. Належність оформлення та відображення зазначених податкових накладних, як і достовірність факту надання Комісіонером відповідних послуг Комітенту, у ході проведеної ДПІ у липні 2007 року позапланової перевірки Підприємства не піддавалися сумніву.

Господарський суд м. Севастополя постановою від 20 листопада 2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2009 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 8 травня 2012 року рішення судів попередніх інстанцій в частині зобов'язання ДПІ надати Казначейству висновок про відшкодування ПДВ скасував, провадження у справі в цій частині закрив, у решті судові рішення залишив без змін.

Ухвалюючи таке рішення, касаційний суд дійшов висновку про правомірність заявлення до бюджетного відшкодування сум ПДВ, нарахованих на вартість комісійних послуг і згідно з умовами договору комісії самостійно відрахованих Комісіонером із належних Підприємству коштів, оскільки таке відрахування і є фактичною сплатою цим Підприємством ПДВ, який правомірно включено до податкового кредиту та відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР підлягає бюджетному відшкодуванню.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України ДПІ, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування заяви додано постанову Вищого адміністративного суду України від 19 листопада 2012 року К-29259/10, у якій касаційний суд вказав на те, що з огляду на вимоги підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР щодо бюджетного відшкодування тільки фактично сплаченого ПДВ Підприємство не має права на відшкодування сум цього податку, нарахованого на вартість комісійних послуг, за відсутності факту списання коштів на оплату цих послуг з банківського рахунку Підприємства на розрахунковий рахунок Комісіонера.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених положень Закону № 168/97-ВР, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закріплене у зазначеній нормі правило не пов'язує виникнення права на податковий кредит виключно зі сплатою отримувачем товарів (послуг) сум податку постачальникам таких товарів (послуг) шляхом перерахування (списання) відповідних коштів з банківського рахунку, коли факт придбання таких товарів (послуг) підтверджено виданою їх постачальником податковою накладною.

Абзацом першим підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Наведена норма обмежує право на бюджетне відшкодування ПДВ лише сумами податку, які фактично сплачені отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді їх постачальникам (у разі перевищення сум податкового кредиту над сумами податкових зобов'язань відповідного звітного податкового періоду) . При цьому буквальне тлумачення цієї норми дає підстави вважати, що вимога законодавця щодо фактичної оплати ПДВ не встановлює конкретного способу такої оплати: шляхом перерахування з банківського рахунку, готівкою або у інший допустимий законодавством спосіб, у тому числі й шляхом відрахування комісіонером відповідно до статті 1020 Цивільного кодексу України належних йому за договорами комісії сум комісійної винагороди (з урахуванням ПДВ) із коштів комітента, які надійшли на його рахунок.

З огляду на викладене колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заявлення платником ПДВ - комітентом - до бюджетного відшкодування як фактично сплачених сум ПДВ, самостійно відрахованих комісіонером із належних комітенту коштів, відповідає вимогам підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Таким чином, рішення касаційного суду у справі, що розглядається, про протиправність оскаржуваного рішення податкового органу щодо зменшення Підприємству сум бюджетного відшкодування ПДВ ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому у задоволенні заяви ДПІ слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні заяви державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді: О.А. Коротких, О.В. Кривенда, В.Л. Маринченко, П.В. Панталієнко , О.Б. Прокопенко , О.О. Терлецький, Ю.Г. Тітов

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
23.04.2013
ПІБ судді:
Кривенко В.В.
Реєстраційний № рішення
№ 21-75a13
Резолютивна частина
Верховний Суд залишив без задоволення заяву податкової інспекції.
Подальше оскарження
Рішення Верховного Суду є остаточним і оскарженню не підлягає.
Замовити персональну презентацію