Постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 21-262a11
Державний герб України  

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2012 року м. Київ

Верховний Суд України у складі:

Головуючого Терлецького О.О.,

суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор'євої Л.І., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Коротких О.А., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Кузьменко О.Т., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Патрюка М.В., Потильчака О.І., Прокопенка О.Б., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Школярова В.Ф., Яреми А.Г., –

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом приватного підприємства «Солекс» (далі – ПП «Солекс»)

до державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі – ДПІ)

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2007 року ПП «Солекс» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від 7 серпня 2007 року № 0000692303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 13 650 грн за порушення вимог частини першої статті 7 Закону України 23 березня 1996 року № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (далі – Закон № 98/96-ВР).

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 25 вересня 2007 року позовні вимоги задовольнив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 19 січня 2009 року рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив.

Ухвалою від 23 червня 2011 року Вищий адміністративний суд України рішення суду апеляційної інстанції залишив без змін.

У заяві про перегляд Верховним Судом України судового рішення з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), ПП «Солекс», посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції частини першої статті 7 Закону № 98/96-ВР, просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити на новий касаційний розгляд. На обґрунтування заяви додано рішення Вищого адміністративного суду України від 2 квітня 2009 року (№ К-9781/07), від 24 лютого 2010 року (№ К-6569/07), від 21 серпня 2008 року (№ К-2322/07), від 23 лютого 2010 року (№ К-16319/07) та від 18 червня 2009 року, які, на думку позивача, підтверджують неоднакове правозастосування.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27 липня 2011 року допустив справу до провадження Верховного Суду України.

Перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення.

У справі, що розглядається, суди встановили, що 26 квітня 2007 року працівники ДПІ провели перевірку господарської одиниці (залу гральних автоматів ПП «Солекс») щодо контролю за здійсненням операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу та склали акт від 26 квітня 2007 року № 082902172308. У ході перевірки встановлено, що на всіх гральних автоматах знаходилися не завірені нотаріально копії торгових патентів, а оригінали цих патентів – у папці ящика стола касира в цьому ж приміщенні.

За наслідками проведеної перевірки та апеляційного узгодження ДПІ прийняло оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким до ПП «Солекс» на підставі абзацу третього частини першої статті 8 Закону № 98/96-ВР застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 13 650 грн за порушення порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною першою статті 7 цього Закону.

Ухвалюючи рішення у цій справі, касаційний суд погодився із висновком суду апеляційної інстанції про правомірність прийняття оскаржуваного рішення ДПІ, оскільки, на думку суду, при розміщенні ксерокопії торгового патенту на гральному автоматі порушується вимога частини першої статті 7 Закону № 98/96-ВР, яка не передбачає можливості знаходження в установленому місці копії торгового патенту.

У справах, рішення в яких надані заявником на підтвердження своїх доводів, касаційний суд дійшов протилежного висновку, зазначивши, що при розміщенні ксерокопії торгового патенту на гральному автоматі дотримується вимога частини першої статті 7 Закону № 98/96-ВР щодо відкритості та доступності торгового патенту для огляду, оскільки цією нормою Закону не передбачено обов'язку господарюючих суб'єктів розміщувати для огляду торговий патент виключно в оригіналі або у вигляді копії останнього, засвідченій нотаріально.

Із наведених судових рішень убачається, що касаційний суд ухвалив різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах внаслідок неоднакового застосування норм матеріального права, які регулюють порядок використання торгового патенту.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у їх застосуванні, Верховний Суд України виходить із такого.

Порядок використання торгового патенту встановлено статтею 7 Закону № 98/96-ВР, частина перша якої передбачає: торговий патент повинен бути розміщений у приміщеннях для надання послуг у сфері грального бізнесу та надання побутових послуг; має бути відкритим та доступним для огляду.

Аналіз змісту зазначеної норми Закону дає підстави вважати, що при розміщенні ксерокопії торгового патенту на гральному автоматі дотримується вимога частини першої статті 7 Закону № 98/96-ВР щодо відкритості та доступності торгового патенту для огляду, тобто інформаційної функції згаданого патенту. Ця норма Закону не передбачає обов'язку господарюючих суб'єктів розміщувати для огляду саме оригінали торгових патентів або їх нотаріально засвідчені копії.

Оскільки суд касаційної інстанції при вирішенні спору неправильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, то заяву ПП «Солекс» слід задовольнити.

З урахуванням наведеного ухвала касаційного суду підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до цього ж суду.

Керуючись статями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України

ПОСТАНОВИВ:

Заяву приватного підприємства «Солекс» задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючого Терлецького О.О.

Cуддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор'євої Л.І., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Коротких О.А., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Кузьменко О.Т., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Патрюка М.В., Потильчака О.І., Прокопенка О.Б., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Школярова В.Ф., Яреми А.Г.

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
22.01.2012
ПІБ судді:
Терлецький О.О.
Реєстраційний № рішення
№ 21-262a11
Резолютивна частина
Верховний Суд України задовольнив заяву платника податків. Рішення суду касаційної інстанції скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.  
Подальше оскарження
Рішення Верховного Суду України є остаточним і не оскаржується.
Замовити персональну презентацію