Постанова Верховного Суду України від 22.10.2013 у справі № 21-308а13

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., –

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2

до Державної податкової адміністрації України (далі – ДПА), державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва (далі – ДПІ)

про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, в якому поросили: зобов'язати ДПА ліквідувати у державному реєстрі фізичних осібплатників податків та інших обов'язкових платежів ідентифікаційний номер (далі – ІН), що був присвоєний ОСОБА_1; зобов'язати ДПА виключити з інформаційного Фонду Державного реєстру фізичних осібплатників податків та інших обов'язкових платежів (далі – Державний реєстр) відомості про ІН ОСОБА_1; зобов'язати ДПА знищити облікову картку ОСОБА_1; зобов'язати ДПІ поставити в паспортах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмітки про наявність права здійснювати будь-які платежі без ІН та завірити підпис відповідальної особи гербовою печаткою; зобов'язати ДПІ зберегти за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 раніше встановлену форму обліку платника податків та інших обов'язкових платежів без застосування ІН (за прізвищем, іменем та по-батькові); зобов'язати ДПІ виключити з інформаційного фонду Державного реєстру відомості про ІН ОСОБА_1 та загальні відомості про нього; зобов'язати ДПІ знищити облікову картку з особистими даними ОСОБА_1, що була заповнена та на підставі якої були внесені дані про нього до Державного реєстру та присвоєний йому ІН; зобов'язати ДПА не надавати ІН ОСОБА_2; зобов'язати ДПА не вносити інформацію про ОСОБА_2 в Державний реєстр; зобов'язати ДПІ не вносити інформацію про ОСОБА_2 в Державний реєстр та не надавати їй ІН.

Оружний адміністративний суд м. Києва постановою від 1 листопада 2011 року позов задовольнив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 3 квітня 2012 року скасував постанову Оружного адміністративного суду м. Києва від 1 листопада 2011 року, ухвалив нову – про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 4 червня 2013 залишив без змін рішення суду апеляційної інстанції.

Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України, представник позивачів – ОСОБА_3 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС).

На обґрунтування він додав копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 25 жовтня, 6 листопада, 13 грудня 2012 року, які, на думку представника позивачів, підтверджують неоднакове правозастосування.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вищий адміністративний суд України допускаючи цю справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в доданих до заяви копіях судових рішень по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано статтю 1 Закону України від 22 грудня 1994 року № 320/94-ВР «Про державний реєстр фізичних осіб–платників податків та інших обов'язкових платежів» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 320/94-ВР) у подібних правовідносинах.

Проте аналіз рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та його ухвал, копії яких надано для порівняння, не дає підстав вважати, що цей суд неоднаково застосував зазначену норму матеріального права у подібних правовідносинах.

Так, висновки Вищого адміністративного суду України у справі, що розглядається, так само як і у рішеннях, наданих на підтвердження неоднакового правозастосування, ґрунтуються на тому, що процедура внесення відмітки до паспортів осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ІН, про наявність права здійснювати без нього будь-які платежі визначена Порядком унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи–платника податків та інших обов'язкових платежів, затвердженим спільним наказом ДПА та Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2004 року № 602/1226 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2004 року за № 1345/9944; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), і дотримання такої процедури зазначеними особами є обов'язковим.

Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_3 – представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді: М.Б. Гусак, О.А. Коротких, О.В. Кривенда, П.В. Панталієнко, В.Л. Маринченко, О.О. Терлецький, О.Б. Прокопенко, Ю.Г. Тітов

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
22.10.2013
ПІБ судді:
Кривенко В.В.
Реєстраційний № рішення
21-308а13
Резолютивна частина
У задоволенні заяви платників відмовлено.
Подальше оскарження
Постанова Верховного суду України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Замовити персональну презентацію