Постанова Верховного Суду України від 22.09.2015 у справі № 21-1442а15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., –

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом фізичної особи–підприємця (далі – ФОП) ОСОБИ_1

до державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Державної фіскальної служби України у Закарпатської області (правонаступник державної податкової інспекції у м. Ужгороді; далі – ДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а:

У липні 2010 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ДПІ, у якому з урахуванням збільшення позовних вимог просила: визнати протиправними дії ДПІ щодо фіксування у пункті 3 висновків акта перевірки від 12 березня 2010 року № 437/17-119/1824003488 висновку про те, що у ході документальної планової виїзної перевірки встановлено порушення підпункту 1.2 пункту 1 та підпункту 2.6 пункту 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (далі – Положення), в частині неоприбуткування отриманих готівкових коштів у книзі обліку доходів і витрат (далі – Книга обліку) в сумі 380 100 грн 45 коп.; визнати протиправним та скасувати повністю рішення відповідача про застосування штрафних фінансових санкцій від 18 березня 2010 року № 0000611742/677/17-3/1824003488/1742.

Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 13 грудня 2012 року позов задовольнив: визнав протиправним та скасував рішення ДПІ про застосування штрафних фінансових санкцій від 18 березня 2010 року № 0000611742/677/17-3/1824003488/1742; визнав незаконними дії ДПІ щодо фіксування у пункті 3 висновків акта перевірки від 12 березня 2010 року № 437/17-119/1824003488 висновку про те, що «…у ході документальної планової виїзної перевірки встановлено порушення суб'єктом підприємницької діяльності – ФОП ОСОБИ_1 – підпункту 1.2 пункту 1 та підпункту 2.6 пункту 2 Положення в частині неоприбуткування отриманих готівкових коштів у Книзі обліку в сумі 380 100 грн 45 коп.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 2 жовтня 2014 року скасував постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року та прийняв нове рішення – про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 3 березня 2015 року скасував постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2014 року та залишив у силі постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року.

Не погоджуючись з ухвалою суду касаційної інстанції, ДПІ звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування касаційним судом пункту 6 статті 9 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265/95-ВР).

  • На обґрунтування заяви додано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 21 лютого та 19 грудня 2013 року (справи №№ К/9991/10039/11, К/800/30029/13 відповідно), які, на думку ДПІ, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
  • Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Водночас обставини справи, що розглядається, відмінні від обставин, встановлених у справах, на рішення в яких посилається заявник, обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 3 березня 2015 року.

Так, у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій встановили, що ФОП ОСОБА_1 здійснювала розрахунки у готівковій формі, записи про які відображені в Книзі обліку, але оскільки зазначена Книга не зареєстрована в податковій інспекції, то податковий орган та суд апеляційної інстанції розцінили вказане порушення як неоподаткування готівкових коштів у Книзі обліку. Разом з тим колегія суддів вважає, що невідображення в Книзі обліку взагалі жодних даних про розрахункові операції (тобто бездіяльність) не є тотожним вчиненню дій щодо відображення цих даних у книзі, яка не зареєстрована в ДПІ. Відповідач керувався приписами пункту 2 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1269, який прийнято на виконання статті 9 Закону № 265/95-ВР, відповідно до якого прошнурована і пронумерована книга реєструється в органі державної податкової служби за місцем державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. Водночас невиконання вимог зазначеного Порядку та Закону № 265/95-ВР тягне відповідальність, встановлену статтею 17 Закону № 265/95-ВР, а не Указу Президента від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки». Крім того, відповідач не спростував, що оприбуткування готівки в касі позивачем підтверджено прибутковими касовими ордерами і відображено у касовій книзі, що повністю узгоджується з приписами підпункту 2.6 пункту 2 Положення. Позивач надала на перевірку Книгу обліку, яка ведеться нею за формою, встановленою Державною податковою адміністрацією України (наказ Головної державної податкової інспекції від 21 квітня 1993 року № 12 «Про затвердження Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю», Додаток № 10), у якій відображено оприбуткування вищеназваних готівкових коштів.

У справі № К/9991/10039/11, на рішення в якій посилається заявник на підтвердження неоднакового застосування касаційним судом однієї й тієї самої норми права, Вищий адміністративний суд України зазначив, що процес оприбуткування готівки суб'єктом малого підприємництва (який звільнений від обов'язку здійснювати розрахункові операції з використанням реєстраторів розрахункових операцій та розрахункових книжок) передбачає, зокрема, відображення у Книзі обліку всієї суми отриманої виручки.

Як установили суди попередніх інстанцій, позивач не відображав у Книзі обліку суми готівки, що виплачувалася йому товариством з обмеженою відповідальністю «Гайсинський молокозавод» за видатковими касовими ордерами на підставі договору, а отже, позивач неналежно обліковував надходжену виручку.

У справі № К/800/30029/13 касаційний суд дійшов висновку, що податковий орган фактично реалізував його компетенцію на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, оспорюваний наказ та дії щодо його складення не є такими, що порушують права позивача.

Обставини, встановлені судами у справах, на рішення у яких посилається заявник, дають підстави вважати, що правовідносини, які виникли між сторонами у цих спорах, не подібні спірним відносинам у справі, що розглядається.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Державної фіскальної служби України у Закарпатської області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді: М.І. Гриців О.А. Коротких О.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
22.09.2015
ПІБ судді:
Кривенко В.В.
Реєстраційний № рішення
21-1442а15
Резолютивна частина
Верховний Суд України відмовив у задоволені вимог контролюючого органу.
Подальше оскарження
Рішення Верховного Суду України є остаточним і оскарженню не підлягає.
Замовити персональну презентацію