Постанова Верховного Суду України від 22.09.2015 у справі № 21-1188а15
Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Прокопенка О.Б.,

суддів: Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., –

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом фізичної особи–підприємця (далі – ФОП) ОСОБА_1

до Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області (далі – Інспекція)

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

в с т а н о в и л а:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Інспекції від 17 листопада 2009 року № 0024021700/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 3 437 869 грн.

Позовні вимоги мотивував тим, що рішення Інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій винесене з порушенням Конституції України, Податкового кодексу України та з неправильним застосуванням Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265/95-ВР).

Суди установили, що у період з 19 по 30 жовтня 2009 року Інспекція провела планову виїзну перевірку позивача. За результатами перевірки складено акт від 11 листопада 2009 року № 2115/1700/1520716918. На підставі акта перевірки Інспекція винесла податкове повідомлення-рішення від 17 листопада 2009 року № 0024021700/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 3 437 869 грн за порушення вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а саме: не було проведено розрахункові операції при продажу паливно-мастильних матеріалів у безготівковій формі оплати через реєстратор розрахункових операцій на суму 687 573 грн 80 коп. у період з липня 2008 року по червень 2009 року.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 17 січня 2014 року позов задовольнив повністю.

Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 11 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 березня 2015 року, рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове – про задоволення позову частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 17 листопада 2009 року № 0024021700/0 в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій на суму 1 598 959 грн 40 коп.

Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач довів правомірність штрафних (фінансових) санкцій з урахуванням вимог статті 250 Господарського кодексу України (далі – ГК) (шестимісячний строк застосування адміністративно-господарських санкцій) на суму 1 838 909 грн 60 коп. При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач порушив порядок застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій. Разом з тим позивач не спростував факт порушення ним вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

Не погоджуючись із постановою касаційного суду, ФОП ОСОБА_1 звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

На обґрунтування заяви додав копії рішень Вищого адміністративного суду України від 7 лютого, 7 березня 2007 року (без номера), 17 липня 2007 року (№ К-12174/06), 4 квітня 2012 року (№ К-8075/08), 22 жовтня 2013 року (№ К/9991/19223/11), 26 січня 2015 року (№ К/9991/32334/11), в яких, на його думку, норми матеріального права застосовано інакше, ніж у справі, що розглядається. Просить скасувати рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що підстав для задоволення заяви немає.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС) перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції погодився із висновками суду апеляційної інстанції про те, що Інспекція порушила порядок застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій, однак факт порушення вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР позивач не спростував. Тому ФОП ОСОБА_1 зобов'язаний сплатити штрафні (фінансові) санкції за порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Водночас в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 7 лютого 2007 року (без номера) касаційний суд дійшов висновку про те, що відповідач в акті перевірки не зафіксував факт порушень вимог закону, за які було застосовано штрафні (фінансові) санкції.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 7 березня 2007 року (без номера) суд касаційної інстанції погодився із рішеннями судів попередніх інстанцій про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення відповідача лише в частині визначення сум штрафних санкцій податковим зобов'язанням.

У постанові Вищого адміністративного суду України від 17 липня 2007 року (справа № К-12174/06) суд касаційної інстанції дійшов висновку про визнання податкового повідомлення-рішення неправомірним у частині визначення штрафних санкцій як податкового зобов'язання, при цьому вказав, що позивач мав бути притягнутий до відповідальності за порушення податкового законодавства.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 4 квітня 2012 року (справа № К-8075/08) суд касаційної інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів факт наявності складу правопорушення, за яке встановлено відповідальність у виді штрафних (фінансових) санкцій.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 січня 2015 року (справа № К/9991/32334/11) суд касаційної інстанції, погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій про скасування рішення податкового органу, дійшов висновку, що штрафні (фінансові) санкції були застосовані до суб'єкта підприємницької діяльності із порушенням строків, встановлених статтею 250 ГК.

Аналіз наведених рішень касаційного суду не дає підстав вважати, що він неоднаково застосував норми матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки ухвалення протилежних рішень стало наслідком встановлення судами під час розгляду зазначених вище справ різних фактичних обставин щодо відповідності (невідповідності) дій податкового органу під час проведення перевірок дотримання вимог податкового законодавства України у сфері господарської діяльності суб'єктами господарювання.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Що стосується ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 жовтня 2013 року (№ К/9991/19223/11), на яку заявник також посилається як на підставу для перегляду рішення суду касаційної інстанції, то у цій справі рішення по суті спору не прийнято, оскільки справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 244 КАС Верховий Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви фізичної особи–підприємця ОСОБА_1 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Б. Прокопенко

Судді: М.І. Гриців О.А. Коротких О.В. Кривенда В.В. Кривенко В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко І.Л. Самсін О.О. Терлецький

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
22.09.2015
ПІБ судді:
Прокопенко О.Б.
Реєстраційний № рішення
21-1188а15
Резолютивна частина
Верховний Суд України відмовив у задоволені вимог платника податку.
Подальше оскарження
Рішення Верховного Суду України є остаточним і оскарженню не підлягає.
Замовити персональну презентацію