Постанова Верховного Суду України від 22.01.2013 у справі № 21-422a12

Державний герб України

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Терлецького О.О., –

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом державного підприємства «Ковалівський спиртовий завод» (далі – Спиртзавод)

до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (Монастириське відділення) Державної податкової служби України (далі – Інспекція)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2007 року Спиртзавод звернувся до господарського суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 24 жовтня 2007 року № 192/0000212301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі – ПДВ) за липень 2007 року на 8838 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 21 вересня по 8 жовтня 2007 року Інспекція провела позапланову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності Спиртзаводу з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2007 року.

У ході перевірки встановлено, що на виконання зовнішньоекономічного контракту від 24 січня 2007 року № 03-01-2/6, укладеного між Тернопільським обласним державним об'єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Тернопільспирт» (Україна; далі – ДО «Тернопільспирт») та закритим акціонерним товариством «Завод «Молдавизолит» (Придністровська Молдавська Республіка; далі – ЗАТ «Завод «Молдавизолит»), договору комісії від 10 травня 2007 року № 03‑01-2/6-1к, укладеного між ДО «Тернопільспирт» та Спиртзаводом, останній в червні 2007 року поставив ЗАТ «Завод «Молдавизолит» 2500 дал фракції головної етилового спирту (далі – ФГЕС).

За результатами перевірки складено акт від 12 жовтня 2007 року № 390-23/00375059, в якому Інспекція дійшла висновку про порушення Спиртзаводом підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 та підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 168/97-ВР) внаслідок безпідставного застосування нульової ставки ПДВ при оподаткуванні операції з продажу ФГЕС через комісіонера ДО «Тернопільспирт» нерезидентові ЗАТ «Завод «Молдавизолит» з огляду на відсутність реєстрації зазначеного покупця в Республіці Молдова.

На підставі акта перевірки Інспекція прийняла оскаржуване податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2007 року на 8838 грн.

Спиртзавод не погодився із висновками Інспекції, оскільки: факт експорту ФГЕС підтверджено належно оформленою вантажною митною декларацією та листом відділу контролю за переміщенням товарів Ягорлицької митниці Державної митної служби України від 5 жовтня 2007 року № 20-25/423; перевезення товару здійснено автомобільним транспортом згідно з товарно-транспортною накладною від 5 червня 2007 року серії 01 АААА № 019889; розрахунок за поставлений товар проведено на умовах передоплати, а покупець (ЗАТ «Завод «Молдавизолит») зареєстрований у Придністровській Молдавській Республіці, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію від 15 червня 1994 року № 01-022-90 (серія АА 0004359), видане Міністерством юстиції цієї Республіки.

Враховуючи наведене, на думку позивача, він правомірно застосував до експортної операції нульову ставку оподаткування ПДВ.

Господарський суд Тернопільської області постановою від 15 лютого 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2008 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 9 лютого 2012 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, Інспекція звернулась із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону № 168/97-ВР, просить скасувати всі судові рішення.

На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2012 року (№ К-12975/10), яка, на думку Інспекції, підтверджує неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Ухвалою від 19 листопада 2012 року Вищий адміністративний суд України допустив цю справу до провадження Верховного Суду України з підстави неоднакового застосування підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону № 168/97-ВР.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у заяві доводи та заперечення на них, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Статтею 6 Закону № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час здійснення експортної операції) врегульовано ставки ПДВ. Крім того, в абзаці дванадцятому підпункту 6.2.1 пункту 6.2 цієї статті визначено, що товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову, виходив із того, що обставини, передбачені вищезазначеною нормою права, суди встановили правильно, а Спиртзавод, застосовуючи до бази оподаткування нульову ставку ПДВ, діяв відповідно до вимог цього Закону.

Також цими судовими рішеннями встановлено, що Інспекція не довела нікчемність правочину (контракту).

У справі № К-12975/10, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2012 року в якій додано до заяви на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, цей суд, залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову, підпункт 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону № 168/97-ВР не застосовував, іншої, відмінної від вищезгаданої правової позиції, не висловлював.

Відповідно до частини першої статті 244 КАС Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (Монастириське відділення) Державної податкової служби України відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді: М.Б. Гусак, О.А. Коротких, О.В. Кривенда, В.Л. Маринченко, П.В. Панталієнко, О.О. Терлецький,

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
22.01.2013
ПІБ судді:
Кривенко В.В.
Реєстраційний № рішення
21-422a12
Резолютивна частина
Верховний Суд України відмовив у задоволенні заяви контролюючого органу, оскільки судом касаційної інстанції правильно хастосовано норми матеріального права.
Подальше оскарження
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Замовити персональну презентацію