Постанова Верховного Суду України від 21.05.2013 у справі № 21-110а13
Державний герб України

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів:Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Глибоцького державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства агропромислового комплексу «Глибоцький держспецлісгосп АПК» (далі - Підприємство)

до державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Чернівецької області (далі - ДПІ)

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Підприємство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати незаконними дії ДПІ щодо анулювання свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість (далі - ПДВ) та реєстрацію його як платника ПДВ на загальних умовах, а також зобов'язати ДПІ відновити дію цього свідоцтва з 1 січня 2009 року.

На обґрунтування вимог зазначило, що дії відповідача не відповідають вимогам статті 8-1 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 168/97-ВР), оскільки підприємство є сільськогосподарським та за напрямами своєї діяльності займається лісовпорядкуванням, лісокористуванням і реалізує як виробник лісоматеріали. У розумінні спеціального режиму оподаткування такий товар є сільськогосподарською продукцією. Тому згідно з пунктами 8-1.1, 8-1.6 статті 8-1 Закону № 168/97-ВР підприємство мало право на використання спеціального режиму оподаткування ПДВ.

Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 14 жовтня 2009 року позов задовольнив.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 16 вересня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 7 листопада 2012 року, постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2009 року скасував та прийняв нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовив.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, Підприємство, посилаючись на неоднакове застосування пунктів

8-1.6, 8-1.7 статті 8-1 Закону № 168/97-ВР, просить ухвалу Вищого адміністративного суду України скасувати та направити справу на новий касаційний розгляд.

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї ж самої норми права заявник надав ухвали Вищого адміністративного суду України від

12 січня та 29 вересня 2011 року (№№ К-24027/10, К-36675/10 відповідно), 1 і 27 серпня, 16 жовтня 2012 року (№№ К/9991/14064/12, К/9991/29016/1220, К-31798/10 відповідно).

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суди встановили, що 22 червня 2009 року ДПІ склала акт № 1 про виключення Підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, яким провела анулювання свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ.

Підставою для виключення Підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, зазначеною в акті, став висновок контролюючого органу про порушення ним підпунктів 8-1.6, 8-1.7 статті 8-1 Закону № 168/97-ВР внаслідок того, що Підприємство у 2008 році здійснювало поставки лісоматеріалів та дров, які відповідно до переліку товарів груп 1-24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України від 5 квітня 2001 року № 2371-ІІІ «Про митний тариф України» не є сільськогосподарськими товарами і становили 100 % вартості всіх поставлених Підприємством товарів.

Ухвалюючи рішення у цій справі, касаційний суд дійшов висновку, що діяльність Підприємства з поставки лісоматеріалів та дров, що належать до товарів групи 44 УКТ ЗЕД «деревина і вироби з деревини, деревне вугілля», які отримуються останнім внаслідок життєдіяльності лісових ресурсів, їх обробки та переробки і не входять до складу товарів груп 1-24 УКТ ЗЕД, має оподатковуватися ПДВ у загальновстановленому порядку.

Натомість у рішенні від 29 вересня 2001 року у справі № К-36675/10 касаційний суд дійшов протилежного висновку та зазначив, що товари групи 44 УКТ ЗЕД «деревина і вироби з деревини, деревне вугілля» є продуктом переробки товару групи 06 «дерева лісові» груп 1-24 УКТ ЗЕД, тому сільськогосподарське підприємство, яке здійснює поставку таких товарів, відповідно до вимог пункту 8-1.7статті 8-1 Закону № 168/97-ВР може обрати спеціальний режим оподаткування.

На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, висновок касаційного суду у справі, що розглядається, відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.

Згідно зі статтею 8-1 Закону № 168/97-ВР спеціальний режим оподаткування може обрати сільськогосподарське підприємство, яке проводить підприємницьку діяльність, зокрема, у сфері лісового господарства.

Відповідно до цієї ж статті сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 % вартості всіх товарів, поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1-24 УКТ ЗЕД, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовлюються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування, а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником (пункт 8-1.7статті 8-1 Закону

 

№ 168/97-ВР).

Для цілей статті 8-1 цього Закону термін «діяльність у сфері лісового господарства (лісництво)» застосується для позначення діяльності, пов'язаної з: а) залісенням, вирощуванням і доглядом за деревами або чагарниками чи вирубуванням дерев та/або чагарників; б) збиранням дикорослих грибів та ягід, інших дикорослих рослин, їх обробкою та консервацією.

Кабінет Міністрів України постановою від 21 січня 2009 року № 23 затвердив Перелік видів діяльності, на які поширюються нормистатті 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Перелік).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що для підприємств, які здійснюють діяльність у сфері лісового господарства, спеціальний режим оподаткування поширюється на операції, що здійснюються в межах видів діяльності, передбаченихЗаконом № 168/97-ВР та Переліком, в результаті яких відбувається поставка сільськогосподарських товарів, що відповідають визначенню, наведеному у пункті 8-1.7 статті 8-1 Закону № 168/97-ВР.

Отже, встановивши, що Підприємство здійснювало поставку лісоматеріалів та дров, отриманих внаслідок життєдіяльності лісових ресурсів та їх обробки, що належать до групи 44 УКТ ЗЕД та не є сільськогосподарськими товарами, які віднесені до

груп 1-24 УКТ ЗЕД, касаційний суд у справі, яка розглядається, дійшов правильного висновку, що така діяльність має оподатковуватися у загальновстановленому порядку.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні заяви Глибоцького державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства агропромислового комплексу «Глибоцький держспецлісгосп АПК» відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді: М.Б. Гусак, О.А. Коротких,О.В. Кривенда,В.Л. Маринченко,П.В. Панталієнко,О.Б. Прокопенко ,О.О. Терлецький,Ю.Г. Тітов

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
21.05.2013
ПІБ судді:
Кривенко В.В.
Реєстраційний № рішення
№ 21-110а13
Резолютивна частина
Верховний Суд відмовив у задоволенні заяви платника.
Подальше оскарження
Рішення Верховного Суду є остаточним і оскарженню не підлягає.
Замовити персональну презентацію