Постанова Верховного Суду України від 20.02.2012 у справі № 21-395а11
Державний герб України

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2012 рокум. Київ

Верховний Суд України у складі:

головуючогоПанталієнка П.В.,

суддів:Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григорєвої Л.І., Гриціва М.І., Гуля В.С., ГуменюкаВ.І., Гусака М.Б., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є.,
Заголдного В.В., Канигіної Г.В., КліменкоМ.Р., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Коротких О.А., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Кузьменко О.Т., Маринченка В.Л., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Тітова Ю.Г., Шицького І.Б., ШколяроваВ.Ф., Яреми А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Біо Лат» (далі ТОВ)

до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції (далі МДПІ)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

У квітні 2008 року ТОВ звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до МДПІ, в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 23 квітня 2008 року № 0000541512/0 про застосування штрафної санкції на суму 340грн (за неподання скороченої податкової декларації з податку на додану вартість (далі ПДВ ).

На думку позивача, перехід платника ПДВ на спеціальний режим оподаткування із зазначеного податку, передбачений пунктом 11.29. Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон № 168/97-ВР), а отже, і подання скороченої декларації, є його правом, а не обовязком.

На обґрунтування позову ТОВ зазначило, що акт перевірки від 14квітня 2008року №51 складений відповідачем з порушенням наказу Державної податкової адміністрації України (далі ДПА) від 17лютого 2006 року № 416 «Про затвердження форми акта про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) щодо окремих загальнодержавних і місцевих податків і зборів», а саме: нечітко зазначене порушення; не вказано щодо якого податку здійснюється перевірка; відсутня дата складання акта перевірки.

Господарський суд Сумської області постановою від 7 липня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2008 року, в задоволенні позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22 вересня 2011 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишив без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, ТОВ звернулось із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції пункту 11.29 статті 11 Закону №168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) та підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у подібних правовідносинах.

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 30 листопада 2010 року, 7 квітня 2011 року та постанови Вищого адміністративного суду України від 5 травня 2011 року, які, на думку ТОВ, підтверджують неоднаковість правозастосування касаційним судом.

Перевіривши наведені заявником доводи, Верховний Суд України вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити з таких підстав.

Касаційний суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, виходив із того, що встановлений пунктом 11.29 Закону №168/97-ВР спеціальний режим оподаткування поширюється і на позивача, а отже, подання податкової декларації скороченої форми є обовязком, а не правом останнього.

На думку Верховного Суду України, такий висновок Вищого адміністративного суду базується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Так, у пункті 11.29 Закону №168/97-ВР зазначено, що до 1 січня року, наступного за роком, в якому Верховна Рада України ратифікує протокол про приєднання України до Світової організації торгівлі, зупинити дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету ПДВ щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів) , виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та мяса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства в поточному році визначається за даними звітного періоду.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА від 30 травня 1997 року № 166 (зареєстрованого Міністерством юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054), платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону №168/97-ВР) суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених указаними пунктами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року №271 було затверджено Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів) , виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини. У пункті 2 цього Порядку зазначено, що його дія поширюється на сільськогосподарських товаровиробників незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, котрі зареєстровані як платники ПДВ і одержали від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік суму, що становить не менш як 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Суди встановили, що в січні 2008 року позивач зареєструвався платником фіксованого податку, оскільки питома вага реалізації ним сільськогосподарської продукції у 2007 році склала 92,2 %.

За змістом зазначених вище норм права спеціальний режим оподаткування, передбачений пунктом 11.29 Закону №168/97-ВР поширюється на позивача, а отже, подання податкової декларації скороченої форми є його обовязком.

Оскільки суд касаційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, у задоволенні заяви ТОВ слід відмовити, а ухвалу касаційного суду залишити без змін.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Біо Лат» відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий П.В. Панталієнко

Судді: М.І. Балюк, В.П. Барбара, І.С. Берднік, С.М. Вус, Л.Ф. Глос, Т.В. Гошовська, Л.І. Григорєва, М.І. Гриців, В.С. Гуль, В.І. Гуменюк, М.Б. Гусак, А.А. Ємець, Т.Є. Жайворонок, В.В. Заголдний, Г.В. Канигіна, М.Р. Кліменко, Є.І. Ковтюк, П.І. Колесник, М.Є. Короткевич, О.А. Коротких, В.І. Косарєв, О.В. Кривенда, В.В. Кривенко, О.Т. Кузьменко, В.Л. Маринченко, В.В. Онопенко, Л.І. Охрімчук, М.В. Патрюк, В.Ф. Пивовар, Б.М. Пошва, О.Б. Прокопенко, Я.М. Романюк, Ю.Л. Сенін, А.М. Скотарь, Ю.Г. Тітов, І.Б. Шицький, В.Ф. Школяров, А.Г. Ярема

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
20.02.2012
ПІБ судді:
Панталієнко П.В.
Реєстраційний № рішення
21-395а11
Резолютивна частина
У задоволенні заяви платника відмовлено. Ухвалу суду касаційної інстанції залишено без змін.
Подальше оскарження
Рішення Верховного Суду України є остаточним і не оскаржується.
Замовити персональну презентацію