Постанова Верховного Суду України від 19.05.2015 у справі № 21-348а15

Державний герб України

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Самсіна І.Л.,

суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., –

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «Рошен-Прикарпаття»

до державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Івано-Франківській області (далі – ДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

ТОВ «Рошен-Прикарпаття» звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 4 жовтня 2013 року №№ 0000712204, 0000722204.

Позовні вимоги обґрунтувало тим, що на підставі акта перевірки від 17 вересня 2013 року № 1516/09-15-22-04/36498231, всупереч фактичним обставинам справи, податкового та іншого законодавства України відповідач протиправно виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення, згідно з якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 147 169 грн та з податку на додану вартість (далі – ПДВ) на 3 525 611 грн.

Суд першої інстанції встановив, що фахівці ДПІ провели позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Рошен-Прикарпаття» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2010 року по 30 червня 2013 року, з податку на прибуток – за період з 1 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено відповідний акт від 17 вересня 2013 року № 1516/09-15-22-04/36498231 (далі – Акт).

У ході перевірки встановлено порушення позивачем пункту 1.32 статті 1, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94‑ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (був чинним на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 334/94-ВР), підпунктів 14.1.36, 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 135.1, 135.2 статті 135, підпунктів 138.1.1, 138.1.9 пункту 138.1 та пункту 138.2 статті 139 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі – ПК), в результаті чого позивач занизив податок на прибуток на 115 638 грн; пункту 1.32 статті 32, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (був чинним на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 168/97-ВР), підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК, в результаті чого позивач занизив на 3 285 501 грн суму ПДВ.

У зв'язку із виявленими порушеннями на підставі акта перевірки відповідач виніс податкові повідомлення-рішення від 4 жовтня 2013 року №№ 0000712204, 0000722204, якими збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств на 147 169 грн та з ПДВ на 3 525 611 грн.

Суд також встановив, що між дочірнім підприємством (далі – ДП) «Кондитерська корпорація «Рошен» як постачальником і ТОВ «Рошен-Прикарпаття» як покупцем укладено договір поставки товару від 30 вересня 2009 року № 93. Також між ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» як постачальником і ТОВ «Рошен-Прикарпаття» як дистриб'ютором укладено договір купівлі-продажу товару від 14 березня 2011 року № 51. До вищезазначених договорів позивач і ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» уклали додаткові угоди, якими деталізовано умови постачання та оплати визначених товарів.

Крім цього, між позивачем та фізичними особами–підприємцями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладено аналогічні за змістом договори про надання маркетингових, інформаційних та інших послуг від 16 жовтня 2009 року № 4, 21 жовтня 2009 року № 7, 1 листопада 2010 року № 11 відповідно.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 5 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 січня 2015 року касаційну скаргу ДПІ залишив без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, ДПІ звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме пункту 138.2 статті 138 ПК.

На обґрунтування заяви ДПІ послалася на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 28 січня 2015 року № К/800/42307/14, у якій цей суд за подібних обставин дійшов протилежних висновків.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У справі, яка розглядається, касаційний суд, погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення позивачем податкового законодавства та про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, зазначив, що фактичне виконання господарських зобов'язань підтверджується наданими позивачем: актами виконаних робіт, податковими накладними, видатковими накладними, актами приймання-передачі послуг, протоколами погодження вартості послуг, які дослідили суди попередніх інстанцій та копії яких наявні в матеріалах справи. Оплата визначених договорами послуг і товарів підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку позивача, платіжними дорученням.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28 січня 2015 року (справа № К 800/42307/14), на яку посилається заявник, цей суд, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, зазначив, що суди встановили, що за договором про надання послуг від 5 вересня 2012 року № 25 ТОВ «Спец-Маркет» (виконавець) зобов'язалося надати послуги з виготовлення технічної продукції за технічним завданням замовника (позивача у справі) та здійснити маркетингові заходи щодо цієї продукції; у рамках виконання договору поставки від 5 липня 2012 року № 22 ТОВ «Трейдтех» зобов'язалося поставити підприємству товар (фильєра на екструдер моделі ЛГРП НП 6000); умовами договору від 10 квітня 2012 року було передбачено поставку ТОВ «Незалежна експертно-промислова група» інформаційно-консультаційних, юридичних та бухгалтерських послуг позивачеві.

Виконання операцій за вказаними договорами оформлено актами приймання-передачі робіт (товарів, послуг), податковими накладними; оплата придбаних товарів (робіт, послуг) підтверджується банківськими виписками.

Водночас суди встановили, що зазначені первинні документи підписані від імені названих постачальників особами, які значилися номінальними керівниками та заперечували свою причетність до діяльності названих товариств; від імені ТОВ «Трейдтех» первинні документи підписані директором – особою, яка на час виконання спірних операцій вже померла.

Наведені обставини у сукупності та взаємозв'язку з фактами неподання позивачем доказів фактичного вчинення дій у процесі виконання розглядуваних операцій, відсутності названих постачальників за місцезнаходженням були цілком об'єктивно розцінені судами як доказ безтоварності розглядуваних операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку підприємства.

Аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що касаційний суд ухвалив їх за різних фактичних обставин справ, установлених судами, у зв'язку з чим не можна дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Таким чином, оскільки обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, то у задоволенні заяви ДПІ слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Івано-Франківській області відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.Л. Самсін

Судді: О.Ф. Волков, М.І. Гриців, О.А. Коротких, О.В. Кривенда, В.В. Кривенко, В.Л. Маринченко, П.В. Панталієнко, О.Б. Прокопенко, О.О. Терлецький

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
19.05.2015
ПІБ судді:
Самсін І.Л.
Реєстраційний № рішення
21-348а15
Резолютивна частина
У задоволені заяви контролюючого органу відмолено.
Подальше оскарження
Це рішення Верховного Суду України є остаточним і оскарженню не підлягає.
Замовити персональну презентацію