Постанова Верховного Суду України від 19.05.2015 у справі № 21-167а15

Державний герб України

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., –

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари» (далі – ТОВ)

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області (далі – ОДПІ)

про скасування податкової консультації, зобов'язання вчинити певні дії,

Вс т а н о в и л а:

У липні 2013 року ТОВ звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати податкову консультацію ОДПІ від 17 червня 2013 року № 643/10/15-215/1745 та зобов'язати її надати нову податкову консультацію і повернути надміру сплачені грошові зобов'язання в розмірі 656 141 грн шляхом погашення податкового боргу ТОВ зі сплати орендної плати за землю.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 24 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суд від 19 грудня 2013 року та Вищого адміністративного суду України від 15 грудня 2014 року, відмовив у задоволенні позову.

Як установили суди, ТОВ мало податковий борг зі сплати орендної плати за землю в розмірі 524 912 грн 80 коп. та штрафних санкцій у сумі 131 228 грн 20 коп., а також право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість (далі – ПДВ) в сумі 18 379 144 грн 97 коп., яке розцінювало як надмірну його сплату.

28 травня 2013 року ТОВ відповідно до статті 52 Податкового кодексу України (далі – ПК) звернулося до ОДПІ з листом про надання податкової консультації у письмовій формі з питань використання норм підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17, пункту 87.1 статті 87, пункту 200.4 статті 200 цього Кодексу, пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», а саме: чи може сума бюджетного відшкодування з ПДВ ТОВ у розмірі 18 379 144 грн 97 коп., підтверджена податковими повідомленнями-рішеннями від 16 листопада 2010 року № 0001402301/0 та від 7 жовтня 2009 року № 0000822301/0, вважатися надмірною сплатою цього податку і чи має ТОВ право на залік (погашення) його податкового боргу зі сплати орендної плати за землю в розмірі 524 912 грн 80 коп. і штрафних санкцій в розмірі 131 228 грн 20 коп. за рахунок суми бюджетного відшкодування з ПДВ ТОВ у розмірі 18 379 144 грн 97 коп., що підтверджена названими вище податковими повідомленнями-рішеннями.

ОДПІ листом від 17 червня 2013 року в письмовій формі надало відповідачу податкову консультацію, в якій, зокрема, зазначило, що за ТОВ не рахується помилково та/або надміру сплачених сум грошового зобов'язання з ПДВ, тому воно не має права на погашення податкового боргу з орендної плати за землю за рахунок суми бюджетного відшкодування ПДВ, яка не є помилково та/або надміру сплаченими грошовими коштами.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України ТОВ, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17, статті 43, статті 52, пункту 53.3 статті 53 ПК, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15 грудня 2014 року та прийняти нове рішення – про задоволення позову.

На підтвердження заявлених вимог послалося на рішення Вищого адміністративного суду України від 4 жовтня 2012 року, 4 грудня 2013 року, 26 лютого, 7 квітня і 6 жовтня 2014 року (справи №№ К/9991/38657/12, К/800/7263/13, К/800/59781/13, К/800/9788/13, К/800/6788/14 відповідно), в яких норми матеріального права застосовані по-іншому і, на переконання заявника, правильно.

Колегія суддів перевірила наведені в заяві доводи й дійшла висновку про таке.

У справі, про перегляд рішення суду касаційної інстанції в якій подано заяву, основний спір (застосування норм матеріального права) виник навколо роз'яснення можливості погашення боргу зі сплати податку на землю за рахунок суми бюджетного відшкодування ПДВ, яку ТОВ трактує як надмірно сплачений (переплачений) ПДВ.

У справах, рішення Вищого адміністративного суду України в яких надано для порівняння, предметом спору були:

- форма і текст викладу податкової консультації, зауваги щодо нечіткості, неясності, неоднозначності та неправильності формулювань консультації, зокрема, коли в тексті консультації тільки цитуються норми матеріального права, але немає висновків податкового органу про їх застосування (ухвала від 4 жовтня 2012 року у справі № К/9991/38657/12);

- надміру сплачений (переплачений) податок з прибутку, суми якого податковий орган відмовився зарахувати в рахунок погашення податкового боргу з податку на землю за обставин, коли платник податку насправді переплатив цей податок і не було податкового боргу (ухвала від 6 жовтня 2014 року у справі № К/800/6788/14);

- роз'яснення у податковій консультації про те, що одержані у вигляді успадкованого майна у 2010 році доходи, зокрема вклади в установах Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, поміщені до 2 січня 1992 року, включаються до складу оподаткованого річного доходу та підлягають оподаткуванню за ставкою 5 % від об'єкта оподаткування, яке суди визнали неправильним і з посиланням на норми справа звернули увагу, що грошові заощадження, поміщені в установи цього банку до зазначеної дати, оподатковуються за нульовою ставкою (ухвала від 4 грудня 2013 року у справі № К/800/7263/13).

Аналіз зазначених рішень дає підстави для висновку, що їх ухвалення зумовлене різними фактичним обставинами, які не призвели до неоднакового застосування норм права.

Відсутність рішення суду касаційної інстанції з правозастосовним висновком, який за змістом і значенням відрізняється від правового висновку судового рішення, яке оскаржується, унеможливлює порівняння таких рішень, визначення правомірності чи незаконності оскарженого рішення та формулювання висновку про правильне застосування норм матеріального закону щодо спірних правовідносин.

На підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права ОДПІ послалася також на ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 лютого та 7 квітня 2014 року (справи №№ К/800/59781/13, К/800/9788/13 відповідно). Цими рішенням касаційний суд скасував рішення судів апеляційної інстанції з направленням справи на новий апеляційний розгляд з підстав порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці рішення не містять правового висновку щодо правозастосування, оскільки вони неостаточні, не перешкоджають провадженню у справі, а тому не підтверджують наявності неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність неоднакового застосування касаційним судом (судами) однієї й тієї самої норми права в подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень, є підставою для відмови в задоволенні заяви.

Керуючись підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари» відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді: О.Ф. Волков, М.І. Гриців, О.А. Коротких, О.В. Кривенда, В.Л. Маринченко, П.В. Панталієнко, О.Б. Прокопенко, І.Л. Самсін, О.О. Терлецький

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
19.05.2015
ПІБ судді:
Кривенко В.В.
Реєстраційний № рішення
21-167а15
Резолютивна частина
У задоволені заяви платника податків відмолено.
Подальше оскарження
Це рішення Верховного Суду України є остаточним і оскарженню не підлягає.
Замовити персональну презентацію