Постанова Верховного Суду України від 18.09.2012 року у справі № 21-203а12

Державний герб України  

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18 вересня 2012 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В., 

суддів: Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В.,  Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Тітова Ю.Г.,

-розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2

до Вінницької регіональної митниці Державної митної служби України (далі - Митниця), 

третя особа - ФОП ОСОБА_3,

про скасування податкових повідомлень,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2008 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень Митниці форми «Р»: від 28 жовтня 2007 року № 85 та 86; від 12 березня 2008 року № 16 та 17. У квітні 2008 року ФОП ОСОБА_2. звернулася до суду з позовом про скасування податкових повідомлень Митниці форми «Р» від 7 березня 2008 року № 11 та 12. Вінницький окружний адміністративний суд ухвалою від 5 травня 2008 року справи за зазначеними позовами об'єднав в одне провадження.

Постановою від 10 червня 2008 року Вінницький окружний адміністративний суд позов задовольнив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 15 вересня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 березня 2012 року, рішення суду першої інстанції скасував, у позові відмовив.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2. просять скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15 березня 2012 року та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2181-III), статей 69, 313 Митного кодексу України (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - МК) у подібних правовідносинах.

На обґрунтування заяви додано ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 січня та 16 листопада 2011 року у справах № К-52075/09 та № Квідповідно. У цих справах суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення судів першої інстанції, виходив із того, що якщо митні органи, приймаючи вантажну митну декларацію (далі - ВМД) та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з відомостями щодо коду товарної номенклатури, зазначеної імпортером, то відповідно до пункту 10.3 статті 10 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 168/97-ВР) та підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-ІІІ вони не мали правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку помилковим визначенням коду товарної номенклатури, зокрема, з посиланням на результати камеральних перевірок та на положення підпункту «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-III, дія якого, на думку касаційного суду, не поширюється на митні органи.

Заява про перегляд оскаржуваної ухвали Вищого адміністративного суду України підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, касаційний суд, залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідно до статті 69 МК за наслідками перевірки правильності визначення митної вартості товарів можуть бути донараховані обов'язкові платежі. Таким чином, цей суд дійшов висновку, що оскільки під час проведення камеральних перевірок Митниця виявила грубу методологічну помилку, то вона мала право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого і було донараховано обов'язкові платежі.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що він неоднаково застосував одні й ті самі норми матеріального права, при цьому у справі, що розглядається, - неправильно.

Суд установив, що ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2. у жовтні-грудні 2006 року та в січні 2007 року здійснювали поставку на територію України багатокомпонентних сумішей (використовуються для годівлі тварин), які були розмитнені за ВМД як «Багатокомпонентні суміші білково-мінерально-вітамінні добавки» та віднесені за кодом Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД) 2309909700 «Інші» зі ставкою мита 10 %. За результатами проведених у жовтні 2007 року та січні 2008 року перевірок були складені акти камеральних перевірок стану дотримання податкового законодавства України з митної справи: від 16 жовтня 2007 року та від 29 січня 2008 року - щодо ФОП ОСОБА_1, від 29 січня 2008 року - щодо ФОП ОСОБА_2., відповідно до яких згідно з дослідженнями Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України та кваліфікаційних рішень відділу номенклатури та класифікації товару Митниці білково-мінерально-вітамінні добавки мають класифікуватися за кодом УКТЗЕД 2309909300 (ставка мита 15%). Згідно з оскаржуваними податковими повідомленнями Митниці форми «Р» позивачам донараховані митні платежі за поставлений ними товар через його невірну класифікацію та донараховано штрафні санкції за порушення вимог митного законодавства.

За змістом статті 313 МК класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД, є виключною компетенцією митних органів.

Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує (стаття 69 МК).

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення (за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України та на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує).

Таким чином, якщо митні органи, приймаючи ВМД, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів) , то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень у зв'язку з виявленням помилки у класифікації товару, зокрема з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення підпункту "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-III.

Отже, Вищий адміністративний суд України у справі, що розглядається, неправильно застосував норми матеріального права.

З урахуванням наведеного та відповідно до частини другої статті 243 КАС ухвала Вищого адміністративного суду України від 15 березня 2012 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий касаційний розгляд.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

ПОСТАНОВИВ:

Заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15 березня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко  

Судді: М.Б. Гусак О.А. Коротких  О.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко Ю.Г. Тітов

 

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
17.09.2012
ПІБ судді:
Кривенко В.В.
Реєстраційний № рішення
№ 21-203а12
Резолютивна частина
Рішенням Верховного Суду України позовні вимоги платника задоволено. Рішення суду касаційної інстанції скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Замовити персональну презентацію