Постанова Верховного Суду України від 16.10.2012 у справі № 21-291a12

Державний герб України

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2012 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л.,Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.,при секретареві судового засідання Ключник А.Ю.,

- розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом відкритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Луганськтепловоз» (далі – Товариство)

до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (далі – СДПІ)

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2008 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ від 19 вересня 2008 року № 00014508013/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі – ПДВ) за червень 2008 року на 25 456 грн, а також акт від 9 вересня 2008 року № 639/08-3/05763797 про результати виїзної позапланової перевірки позивача в частині оподаткування операцій з поставки металобрухту.

У ході перевірки встановлено, зокрема, що Товариство у червні 2008 року здійснювало операції з поставки одержаних від власного виробництва відходів та брухту чорних металів, які відповідно до пункту 11.44 статті 11 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 168/97-ВР) звільнялись від оподаткування. Використовуючи таким чином придбаний товар (сировину) частково у неоподатковуваних операціях, Товариство не здійснило перерахунок податкового кредиту звітного періоду, у якому такі операції були здійснені, зокрема не зменшило його на суму ПДВ, розраховану із вартості реалізованого металобрухту.

Наведене, на думку податкового органу, призвело до порушення Товариством підпунктів 7.4.1–7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, а також пункту 5.7 статті 5 Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, та, як наслідок, до завищення сум податкового кредиту і бюджетного відшкодування ПДВ.

Луганський окружний адміністративний суд постановою від 24 лютого 2009 року позов задовольнив частково: скасував податкове повідомлення-рішення від 19 вересня 2008 року № 00014508013/0, у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 31 липня 2009 року рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15 березня 2012 року постанову апеляційного суду скасував, постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання недійсним акта перевірки від 9 вересня 2008 року № 639/08-3/05763797 скасував, провадження у справі в цій частині закрив. У решті постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Ухвалюючи таке рішення, касаційний суд вказав на відсутність підстав для зменшення Товариством податкового кредиту на підставі підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, оскільки метал, внаслідок придбання якого сформований податковий кредит, як того вимагає підпункт 7.4.1 зазначеної статті Закону, був повністю залучений до виробничого процесу, тобто використовувався у виготовленні продукції позивача. Оцінка ж ефективності такого використання (вихід готової продукції, наявність або відсутність відходів, подальше використання цих відходів) не впливає на податковий облік платника ПДВ.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України СДПІ, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах положень Закону № 168/97-ВР, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15 березня 2012 року та ухвалити нове рішення.

На обґрунтування заяви додано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17 травня 2012 року К-37202/09, у якій касаційний суд дійшов висновку, що оскільки придбана Товариством металопродукція частково використовувалась для виготовлення залізничного рухомого складу, а частково – у звільнених від оподаткування операціях з реалізації металобрухту, то позивач мав право віднести до податкового кредиту лише суму ПДВ у вартості тієї частини металопродукції, яка використовувалась в оподатковуваних операціях, тобто для виготовлення продукції.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах підпунктів 7.4.1–7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, за якого цей суд по-різному вирішив питання щодо порядку формування податкового кредиту за наслідками звільнених від оподаткування операцій з поставки брухту чорних металів.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених положень Закону № 168/97-ВР, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

За правилами підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суди встановили, що металосировина, у зв'язку із придбанням якої сплачені Товариством суми ПДВ відносились до податкового кредиту, була повністю залучена до виробничого процесу із виготовлення продукції позивача з метою її подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності.

Технологічний процес такого виробництва неможливий без одержання відходів у вигляді металобрухту, який Товариство відповідно до пункту 11.44 статті 11 Закону № 168/97-ВР мало право поставляти та поставляло без нарахування ПДВ.

Відповідно до підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Підпунктом 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР установлено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Реалізовуваний Товариством металобрухт не придбавався з метою його використання у неоподатковуваних операціях, що за змістом підпункту 7.4.2 зазначеної статті Закону позбавляє платника права на включення сум податку до податкового кредиту. Також зазначені відходи власного виробництва позивача не можуть кваліфікуватись як наведений у підпункті 7.4.3 цієї статті товар, який був придбаний чи виготовлений платником і частково використовувався ним у неоподатковуваних операціях, що за правилами цієї норми передбачає перерозподіл податкового кредиту.

Тому немає підстав для зменшення Товариством як податкового кредиту, сформованого внаслідок придбання металосировини, так і податкового кредиту звітного періоду, в якому реалізовані відходи від її переробки (металобрухт), на суму ПДВ, розраховану із вартості цього металобрухту.

Про наведене також свідчить і подальше вдосконалення законодавцем правового регулювання питань щодо формування податкового кредиту та закріплення у Податковому кодексі України норми, за змістом якої правила щодо пропорційного віднесення сум ПДВ до податкового кредиту не застосовуються і податковий кредит не зменшується у разі постачання платником податку відходів і брухту чорних металів, які утворилися в такого платника внаслідок переробки, обробки сировини чи матеріалів на виробництві (пункт 199.6 статті 199).

Отже, висновок касаційного суду у справі, що розглядається, про неправомірність податкового повідомлення-рішення, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому у задоволенні заяви СДПІ слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді: М.Б. Гусак, О.А. Коротких, О.В. Кривенда, В.Л. Маринченко, П.В. Панталієнко, О.Б. Прокопенко, О.О. Терлецький, Ю.Г. Тітов

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
16.10.2012
ПІБ судді:
Кривенко В.В.
Реєстраційний № рішення
21-291a12
Резолютивна частина
Верховний Суд України відхилив заяву контролюючого органу, оскільки суд касаційної інстанції правильно застосував норми матеріального права.
Подальше оскарження
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Замовити персональну презентацію