Постанова Верховного Суду України від 16.04.2013 у справі № 21-89а13
Державний герб України  

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП)

до державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим (далі - ДПІ)

про визнання незаконним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2009 року ФОП звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправним і скасувати рішення ДПІ від 14 січня 2009 року № 0086692303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1658 грн.

На обґрунтування позову послалася на те, що планова перевірка, за результатами якої було прийняте оскаржуване рішення, була проведена: з порушенням вимог статей 11-1 і 11-2 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу» щодо права на її проведення лише за умови письмового повідомлення не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку із зазначенням підстав, мети тощо; всупереч вимогам статті 16 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР) щодо можливості здійснення такої перевірки не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, оскільки зазначена перевірка є вже другою плановою за період 2008 року.

Суди встановили, що ДПІ провела перевірку дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт від 24 грудня 2008 року № 000642, яким встановлено порушення ФОП вимог пунктів 1, 9, 11, 13 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а саме: проведення розрахункової операції без використання реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) , книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книги на суму 19 грн; проведення розрахункової операції без використання режиму попереднього програмування найменування товару, ціни і обліку кількості; незабезпечення щоденного друку фіскальних звітних чеків за 9 липня, 2 вересня та 6 листопада 2008 року, які були роздруковані на наступний день; незбереження фіскального чеку № 1836 від 10 липня 2008 року у книзі обліку розрахункових операції; невідповідність суми готівкових грошових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначених у денному звіті РРО, на суму 23 грн 60 коп.

На підставі цього акту перевірки ДПІ було прийнято оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1658 грн.

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим постановою від 21 квітня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2010 року, позовні вимоги задовольнив частково - визнав незаконним та скасував рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1020 грн.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 8 жовтня 2012 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, державна податкова інспекція у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби України (далі - ДПІ ДПС) як правонаступниця ДПІ зазначає, що в доданій до заяви ухвалі суду касаційної інстанції по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано положення пункту 9 статті 3 та пункту 4 статті 17 Закону № 265/95-ВР. Просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 8 жовтня 2012 року та направити справу на новий касаційний розгляд.

Колегія суддів вважає, що заява ДПІ ДПС не підлягає задоволенню з таких підстав.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в ухвалі суду касаційної інстанції від 27 вересня 2012 року, копію якої додано до заяви, по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано положення пункту 9 статті 3 та пункту 4 статті 17 Закону № 265/95-ВР.

У справі, ухвалу суду касаційної інстанції в якій надано для порівняння, цей суд дійшов висновку, що відповідно до положень пункту 4 статті 17 Закону № 265/95-ВР фінансова санкція в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян застосовується за кожний виявлений випадок нероздрукування та незберігання суб'єктом підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), фіскального звітного чеку.

Натомість у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України дійшов іншого висновку і зазначив у своєму рішенні про те, що відповідним органом державної податкової служби України за невиконання суб'єктом підприємницької діяльності щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій застосовується передбачена пунктом 4 статті 17 Закону № 265/95-ВР фінансова санкція у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки нероздрукованих та незбережених фіскальних звітних чеків.

Аналіз наведених судових рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що цей суд неоднаково застосував зазначені вище норми права.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Згідно з пунктом 4 статті 17 цього Закону у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій за рішенням відповідних органів державної податкової служби України до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз змісту цих норм дає підстави для висновку, що зазначена фінансова санкція встановлена за порушення суб'єктами підприємницької діяльності вимоги закону щоденно друкувати фіскальний звітний чек та зберігати його в книзі обліку розрахункових операцій.

Не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи цей чек у книзі обліку розрахункових операцій - триваюче.

Враховуючи, що згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.

Отже, за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 4 статті 17 Закону № 265/95-ВР, відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

За таких обставин у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення заяви ДПІ ДПС.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні заяви державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби України відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді: О.А. Коротких  О.В. Кривенда  В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко  О.Б. Прокопенко О.О. Терлецький  Ю.Г. Тітов

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
16.04.2013
ПІБ судді:
Кривенко В.В.
Реєстраційний № рішення
№ 21-89а13
Резолютивна частина
 Верховний Суд відмовив у задоволенні заяви податкової інспекції.
Подальше оскарження
Рішення Верховного Суду є остаточним і оскарженню не підлягає.
Замовити персональну презентацію