Постанова Верховного Суду України від 16.01.2012 у справі № 21-409а11
Державний герб України

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2012 року м. Київ

Верховний Суд України у складі:

Головуючого Маринченка В.Л.,

суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор'євої Л.І., Гриціва М.І., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Коротких О.А., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Потильчака О.І., Прокопенка О.Б., Редьки А.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Терлецького О.О., Шицького І.Б., −

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Джекпот» (далі – Товариство)

до державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська (далі – ДПІ)

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2007 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило скасувати рішення ДПІ від 2 лютого 2007 року № 0000242108-2691/10/23-325 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2000 грн.

Зазначене рішення прийнято ДПІ на підставі акта від 25 січня 2007 року № 001263 про результати перевірки здійснення позивачем розрахункових операцій, якою виявлено здійснення таких операцій у сфері грального бізнесу без застосування реєстратора розрахункових операцій, що на думку відповідача, призвело до порушення пункту 1 статті 3 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265/95-ВР).

Обґрунтовуючи позов, Товариство послалося на те, що, як зазначено а акті перевірки, сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків співпадає із сумою, зазначеною в поточному звіті РРО. Наведене, на думку позивача, підтверджує, що всі розрахункові операції проведено ним із застосуванням РРО, тому застосування до нього санкцій за порушення пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР є безпідставним.

Крім того, позивач зазначив, що перевірку 25 січня 2007 року проведено посадовими особами податкового органу з порушенням приписів статті 11-2 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі – Закон № 509-XII). Так, повідомлення про проведення перевірки позивачу не направлялося, наказу керівника податкового органу про проведення перевірки не надано, направлення посадових осіб на перевірку під розпис не вручено.

Господарський суд Дніпропетровської області постановою від 5 вересня 2007 року в задоволенні позовних вимог відмовив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 18 червня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 серпня 2011 року, постанову суду першої інстанції скасував, позов задовольнив.

Залишаючи без змін постанову апеляційного суду про визнання протиправним і скасування рішення ДПІ, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що акт, складений за результатами перевірки, яка проведена посадовими особами податкового органу без дотримання вимог статей 11-1, 11-2 Закону № 509-XII, не може бути підставою для застосування до позивача санкцій за порушення, виявлене у ході такої перевірки.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), ДПІ просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23 серпня 2011 року та направити справу на новий касаційний розгляд.

На обґрунтування заяви додано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2011 року № К-24130/07 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Академія» до ДПІ про скасування рішення щодо застосування штрафних санкцій, у якій касаційний суд, дійшов висновку про правомірність застосування до суб'єкта господарювання адміністративно-господарських санкцій за порушення Закону № 265/95-ВР, відображених в акті про результати перевірки, яку проведено без дотримання встановленого законом порядку, оскільки, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, вважав таке порушення доведеним.

Перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на нижченаведене.

У заяві про перегляд судових рішень ДПІ посилається на неоднакове застосування касаційним судом положень статей 11-1, 11-2 Закону № 509-XII при вирішенні питання щодо правомірності застосування податковим органом до суб'єкта господарювання санкцій за порушення правил здійснення розрахункових операцій.

Статті 11-1, 11-2 Закону № 509-XII визначають підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) і умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення таких перевірок. Ці норми Закону не містять положень щодо правомірності використання доказів, які отримані в ході перевірок, проведених без достатніх підстав і з порушенням порядку, та застосовані касаційним судом у справі, яка переглядається, і у справі, на яку посилається заявник, однаково.

Доводи ДПІ на обґрунтування заяви фактичного зводяться до неоднакового застосування судами положень статей 70 та 86 КАС щодо належності та допустимості доказів, а також оцінки доказів, які отримані суб'єктом владних повноважень з порушенням вимог вищезгаданих статей Закону № 509-XII. Однак Верховний Суд України позбавлений можливості усунути розбіжності у застосуванні цих норм, оскільки згідно зі статтею 235 КАС переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом, а підставою для перегляду судових рішень в адміністративних справах відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, Верховний Суд України, керуючись частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючого Маринченка В.Л.

Суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор'євої Л.І., Гриціва М.І., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Коротких О.А., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Потильчака О.І., Прокопенка О.Б., Редьки А.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Терлецького О.О., Шицького І.Б.

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
15.01.2012
ПІБ судді:
Маринченко В.Л.
Реєстраційний № рішення
№ 21-409а11
Резолютивна частина
Верховний Суд України відмовив у задоволенні заяви контролюючого органу. Рішення суду касаційної інстанції залишено у силі.
Подальше оскарження
Рішення Верховного Суду України є остаточним і не оскаржується.
Замовити персональну презентацію