Постанова Верховного Суду України від 15.10.2013 у справі № 21-322а13

Державний герб України

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., –

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом приватного підприємства «Агрофірма «Довіра» (далі – Підприємство)

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (правонаступником якої є Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області; далі – ОДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а:

У травні 2010 року ліквідатор Підприємства ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 27 квітня 2010 року № 84/12 на суму 2 380 грн, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оскаржуваним рішенням ОДПІ неправомірно визначила штрафні санкції за неподання податкових декларацій з податку на додану вартість за 2009 рік та січень-лютий 2010 року, оскільки господарський суд Полтавської області постановою від 27 березня 2007 року визнав Підприємство банкрутом та відкрив щодо нього ліквідаційну процедуру.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 8 червня 2010 року в задоволенні позову відмовив.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 26 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 квітня 2013 року, рішення суду першої інстанції скасував, позовні вимоги задовольнив.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), ОДПІ просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18 квітня 2013 року, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції. Заявник посилається на те, що касаційний суд у подібних правовідносинах неоднаково застосував положення підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – Закон № 2181-III) та частину першу статті 23 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон № 2343-XII).

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява ОДПІ не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 23 Закону № 2343-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені) , процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.

У справі, що розглядається, касаційний суд, залишаючи без змін рішення апеляційного суду, погодився з його висновками про те, що нарахування неустойки (штрафу, пені) , процентів та інших економічних санкцій щодо всіх видів заборгованості за зобов'язаннями (в тому числі податковими), строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з частиною першою статті 23 Закону № 2343-XII з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. На думку суду касаційної інстанції, застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2 380 грн за порушення підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181-III, які мали місце після визнання позивача банкрутом, є неправомірним.

У справі, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 30 квітня 2013 року в якій додано до заяви про перегляд оскаржуваного рішення цього суду, касаційний суд не погодився із висновком апеляційного суду про відсутність обов'язку платника податків звітувати до податкового органу з часу визнання банкрутом. Суд касаційної інстанції дійшов висновку про припинення такого обов'язку з моменту внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб‑підприємців запису про припинення або з моменту зняття особи з обліку як платника податків.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави для висновку, що посилання ОДПІ на неоднакове застосування касаційними судами підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181-III не знайшло свого підтвердження, оскільки в обох випадках суд виходив із обов'язку підприємства подавати до податкового органу звітність після визнання підприємства банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Таким чином, застосування Вищим адміністративним судом України підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181-III не було неоднаковим та не призвело в цій частині до різного змісту судових рішень, що є обов'язковою умовою для перегляду судового рішення Верховним Судом України (пункт 1 частини першої статті 237 КАС).

Стосовно неоднакового застосування судом касаційної інстанції частини першої статті 23 Закону № 2343-XII, то у справі, що розглядається, вона застосована правильно, оскільки відповідно до змісту цієї статті нарахування неустойки (штрафу, пені) , процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобов'язаннями (в тому числі податковими), строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Згідно з частиною першою статті 244 КАС Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді: М.Б. Гусак, О.А. Коротких, О.В. Кривенда, В.Л. Маринченко, П.В. Панталієнко, О.Б. Прокопенко, О.О. Терлецький, Ю.Г. Тітов

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
15.10.2013
ПІБ судді:
Кривенко В.В.
Реєстраційний № рішення
21-322а13
Резолютивна частина
У задоволенні заяви контролюючого органу відмовлено.
Подальше оскарження
Постанова Верховного суду України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Замовити персональну презентацію