Постанова Верховного Суду України від 15.10.2013 у справі № 21-272а13

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., –

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом державного підприємства «Свердловський ремонтно-механічний завод» (далі – ДП)

до державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби України (далі – ДПІ)

про визнання протиправним і скасування наказу та визнання незаконною бездіяльності,

в с т а н о в и л а:

У березні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив визнати: протиправним та скасувати наказ начальника ДПІ Єльникової А.П. від 14 березня 2011 року № 163 «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ДП «Свердловський РМЗ» (далі – наказ № 163) з питань дотримання вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Лугапорт», приватним підприємством (далі – ПП) «Леком-Рудмет», ПП «Міромаркет-07», ПП «Союз-Трейд-В» (далі – контрагенти позивача) за період з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року; протиправною бездіяльність керівника ДПІ Єльникової А.П. щодо неприйняття податкового повідомлення-рішення за актом перевірки від 16 березня 2011 року № 145/23/35562599 (далі – акт від 16 березня 2011 року) про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ДП з питань дотримання вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з його контрагентами за період з 1 червня по 31 липня 2008 року, з 1 вересня по 31 жовтня 2008 року, з 1 лютого по 31 липня 2009 року, з 1 листопада 2009 року по 31 січня 2010 року, винесеного відповідно до наказу № 163.

На обґрунтування позовних вимог ДП послалося на те, що відповідач проводив перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, про результати яких було складено акти: від 13 жовтня 2009 року № 1061/23/35562599 (далі – акт від 13 жовтня 2009 року) про результати планової виїзної перевірки ДП з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2008 року по 30 червня 2009 року; від 14 грудня 2010 року № 1430/23/35562599 (далі – акт від 14 грудня 2010 року) про результати планової виїзної перевірки ДП з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2009 року по 30 червня 2010 року. Незважаючи на це, згідно з наказом № 163 відповідач прийняв рішення про проведення повторної перевірки позивача. На думку ДП, чинне законодавство України не надає повноважень посадовим особам державних податкових інспекцій призначати та проводити повторні перевірки, таке право відповідно до підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі – ПК) надається тільки посадовим особам державних податкових адміністрацій та Державній податковій адміністрації України (далі – ДПА), а отже, повноваження щодо видання оскаржуваного наказу належать керівнику податкового органу вищого рівня.

Відповідно до акта від 16 березня 2011 року, ДПІ встановила заниження позивачем податку на додану вартість на суму 2 371 797 грн. Згідно з пунктом 86.9 статті 86 ПК якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Згідно з листом ДПА від 25 січня 2011 року № 1754/7/23-8017 «Щодо перевірок у рамках кримінальної справи» за результатами перевірок платників податків, відносно яких та/або їх посадових осіб кримінальну справу не порушено або порушено кримінальну справу, предметом якої не є податки, збори, грошові зобов'язання визначаються та, відповідно, приймається податкове повідомлення-рішення щодо платників податків у загальновстановленому порядку.

Позивач вважає, що керівник ДПІ мав прийняти податкове повідомлення-рішення за актом від 16 березня 2011 року протягом трьох робочих днів. Оскільки підстав для застосування пункту 86.9 статті 86 ПК не було, ДП вважав бездіяльність керівника ДПІ протиправною, вбачаючи порушення ним вимог пункту 86.8 статті 86 ПК.

Луганський окружний адміністративний суд постановою від 28 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2011 року, позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 березня 2013 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін, погодившись із висновком судів попередніх інстанцій щодо протиправності наказу № 163, оскільки акти перевірок від 13 жовтня 2009 року, 14 грудня 2010 року та 16 березня 2011 року містять повторність періодів, а висновки за результатами цих перевірок суперечать один одному. При цьому посилання ДПІ в акті від 16 березня 2011 року на протоколи допитів посадових осіб підприємств-постачальників не можуть підтверджувати фіктивність господарської діяльності цих підприємств через те, що відповідач не надав суду жодного вироку про притягнення цих осіб до відповідальності, передбаченої частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Що стосується визнання протиправною бездіяльності начальника ДПІ щодо неприйняття податкового-повідомлення рішення за актом від 16 березня 2011 року, суд першої інстанції, з яким погодився Вищий адміністративний суд України, виходив із того, що керівник ДПІ мав прийняти податкове повідомлення-рішення протягом трьох робочих днів, як це передбачено пунктом 86.8 статті 86 ПК, оскільки постанова слідчого ОВС слідчого відділу податкової міліції ДПА в Луганській області майора податкової міліції Верещаги Д.А. про проведення перевірки ДП винесена в ході розслідування кримінальної справи, порушеної за частиною другою статті 205 КК стосовно громадянина ОСОБИ_1, який не є посадовою особою позивача.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, ДПІ звернулася із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), у якій просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14 березня 2013 року, посилаючись на неоднакове застосування ним пункту 86.9 статті 86 ПК.

Касаційний суд, допускаючи цю справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що заявник додав копію постанови Вищого адміністративного суду України від 19 грудня 2012 року № К/9991/64526/12, у якій цей суд дійшов висновку, що матеріали перевірки та висновки органу державної податкової служби, викладені в акті документальної невиїзної перевірки, що призначена на виконання постанови старшого слідчого відповідно до кримінально-процесуального закону, до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі можуть бути оцінені як докази виключно в рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи і не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення платникові податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов'язання.

У судовому рішенні, на яке заявник посилається як на підставу для допуску справи до провадження Верховного Суду України, касаційний суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення податковий орган прийняв всупереч приписам пункту 86.9 статті 86 ПК, оскільки відповідно до кримінально-процесуального закону було порушено кримінальну справу.

Натомість у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України застосував до спірних правовідносин положення пункту 86.8 статті 86 ПК, оскільки кримінальних справ щодо посадових осіб позивача порушено не було.

Таким чином, правовідносини у справі, що розглядається, відмінні від правовідносин у справі, на рішення в якій посилається заявник, обґрунтовуючи наведені у заяві доводи. Суди застосовували різні норми матеріального права, а отже, колегія суддів дійшла висновку про відсутність неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Відповідно до частини першої статті 244 КАС Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби України відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді: М.Б. Гусак, О.В. Кривенда, П.В. Панталієнко, О.О. Терлецький, О.А. Коротких, В.Л. Маринченко, О.Б. Прокопенко, Ю.Г. Тітов

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
15.10.2013
ПІБ судді:
Кривенко В.В.
Реєстраційний № рішення
21-272а13
Резолютивна частина
У задоволенні заяви контролюючого органу відмовлено.
Подальше оскарження
Постанова Верховного суду України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Замовити персональну презентацію