Постанова Верховного Суду України від 15.09.2012 у справі № 21-259а12

Державний герб України

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2012 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., –

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом відкритого акціонерного товариства «Донецький металопрокатний завод» (далі – Товариство)

до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (далі – СДПІ)

про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2007 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням зміни позовних вимог просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ: від 28 грудня 2006 року № 1001290812/0/37234/10/15-16-23/1, 22 лютого 2007 року № 1001290812/1/5600/10/15-16-231 та 4 травня 2007 року № 1001290812/2/14831/10/15-16-23/1 (якими йому зменшено суму бюджетного відшкодування податку за вересень 2006 року на суму 56 201 грн), а також від 4 травня 2007 року № 0000331311/0/14833/10/15-16-23/1 (яким зменшено суму бюджетного відшкодування за серпень 2006 року на 312 200 грн) та № 0000101311/2/14832/10/15-16-23/1 (яким зменшено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2006 року на суму 233 333 грн).

Зазначені повідомлення-рішення прийняті за результатами проведення СДПІ виїзних позапланових перевірок Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість (далі – ПДВ) наступних податкових періодів по деклараціях з ПДВ за вересень та жовтень 2006 року.

Відповідно до висновків актів перевірок позивач порушив пункт 4.5 статті 4, підпункт 7.7.1, абзац «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 168/97-ВР) внаслідок незаконного коригування (у бік зменшення) податкових зобов'язань з ПДВ, які були сформовані за правилом першої події – отримання від покупця авансу за майбутню поставку товару за договором поставки металопродукції від 3 липня 2006 року № 61/06-79, на суму ПДВ у складі повернутої покупцеві Товариством попередньої оплати.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 20 липня 2009 року, залишеною без зміни ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2009 рок, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27 березня 2012 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

СДПІ звернулася із заявою про перегляд ухвали суду касаційної інстанції з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, посилаючись на неоднакове застосування пункту 4.5 статті 4 Закону № 168/97-ВР.

Заявник просить судові рішення у справі скасувати, справу передати на новий касаційний розгляд. На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї ж самої норми права надано постанову Вищого адміністративного суду України від 10 грудня 2009 року № К-4195/08 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Візаві» до СДПІ про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 червня 2012 року допустив справу до провадження Верховного Суду України.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Вищий адміністративний суд України у справі, яка розглядається, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про правильність здійснення Товариством у серпні, вересні 2006 року коригування податкових зобов'язань з ПДВ на підставі пункту 4.5 статті 4 Закону № 168/97-ВР з огляду на зміни (зменшення) обсягу продажу та повернення на підставі додаткової угоди грошових коштів, одержаних Товариством як передоплата за поставку металопродукції. При цьому зазначив, що при розірванні договірних відносин та поверненні передоплати база оподаткування, визначена згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону № 168/97-ВР, набирає нульового значення.

Натомість у рішенні, наданому на підтвердження доводів заяви, касаційний суд дійшов висновку про відсутність у позивача підстави для проведення коригування податкових зобов'язань з ПДВ через повернення ним попередньої оплати внаслідок невиконання протягом шести років договірних поставок, мотивуючи це відсутністю факту поставки як обов'язкової умови для здійснення коригування на підставі пункту 4.5 статті 4 Закону № 168/97-ВР.

Аналіз наведених рішень касаційного суду не дає підстав вважати, що він неоднаково застосував норми матеріального права, які регулюють подібні правовідносини, оскільки ухвалення протилежних рішень стало наслідком встановлення судами під час розгляду цих справ різних фактичних обставин.

Враховуючи викладене, а також те, що неоднаковість застосування норм матеріального права не підтвердилася, у задоволенні заяви СДПІ слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді: М.Б. Гусак, О.А. Коротких, О.В. Кривенда, В.Л. Маринченко, П.В. Панталієнко, О.О. Терлецький, Ю.Г. Тітов

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
15.09.2012
ПІБ судді:
Кривенко В.В.
Реєстраційний № рішення
21-259а12
Резолютивна частина
Верховний Суд України залишив без задоволення заяву контролюючого органу, оскільки у наданих справах немає однакових обставин справи, що могло б свідчити про неоднакове застосування судом норм матеріального права.
Подальше оскарження
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає
Замовити персональну презентацію