Постанова Верховного Суду України від 15.04.2014 у справі № 21-4а14
Державний герб України

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Червоний сердолік» (далі - Товариство)

до державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області (далі - ДПІ), державного реєстратора Департаменту державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців Харківської міської ради (далі - державний реєстратор, Департамент відповідно)

про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2011 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням зміни позовних вимог просило: скасувати рішення від 29 липня 2011 року № 477 про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (далі - рішення № 477, ПДВ відповідно), поновити Товариство як платника ПДВ в ДПІ та в Департаменті.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Товариство послалося на те, що податковий орган не вжив усіх необхідних заходів для встановлення місцезнаходження Товариства, передбачених Положенням про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України (далі - ДПА) від 17 травня 2010 року № 336 (далі - Положення). Крім того, відповідно до чинного законодавства у зв'язку зі зміною відомостей про юридичну особу (зміна керівника) Товариство подало у квітні 2011 року державному реєстратору реєстраційну картку (форма № 4) із зазначеними змінами, а також повідомило ДПІ про фактичне місцезнаходження Товариства.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 12 січня 2012 року в задоволенні позову відмовив.

Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки державний реєстратор вніс до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР) відомості про відсутність Товариства за його місцезнаходженням після спливу встановленого реєстратором місячного строку, а саме - від дати направлення реєстратором Товариству повідомлення.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 6 вересня 2012 року рішення суду першої інстанції скасував, позов Товариства задовольнив. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що ДПІ не вжила всіх необхідних заходів, передбачених пунктом 3.1 розділу ІІІ Положення, для встановлення місцезнаходження Товариства, що призвело до передчасного та безпідставного направлення державному реєстратору повідомлення (форма № 18-ОПП) від 16 червня 2011 року про відсутність позивача за місцезнаходженням.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 вересня 2013 року постанову апеляційного суду скасував, постанову суду першої інстанції залишив у силі.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, Товариство звернулось із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України підпункту «ж» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України (далі - ПК), статті 19 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «-Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осібпідприємців » (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 755-IV). На обґрунтування заяви додало копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 16, 22, 24 і 31 жовтня, 6 та 13 листопада 2013 року (№№ К/9991/34773/11, К/9991/50607/12, К/9991/13809/11, К/9991/13699/11, К/800/4395/13, К/800/22091/13 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява Товариства підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Так, у доданій до заяви ухвалі від 22 жовтня 2013 року № К/9991/50607/12 касаційний суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що обставини стосовно наявності платника податків за місцезнаходженням були встановлені податковим органом з порушеннями приписів Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом ДПА від 22 грудня 2010 року № 979 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за № 1439/18734; далі - Порядок), що призвело до вчинення державним реєстратором реєстраційної дії щодо внесення запису до ЄДР про відсутність за місцезнаходженням позивача та прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Доказів щодо вжиття підрозділами податкової міліції належних та достатніх заходів на підтвердження відсутності платника податків за місцезнаходженням або виявлення підрозділами податкової міліції невідповідності фактичного місцезнаходження платника податків відомостям, які містяться в ЄДР, не було надано до суду, а тому податковий орган безпідставно направив до державного реєстратора повідомлення за формою № 18-ОПП для вжиття заходів, передбачених частиною восьмою статті 19 Закону № 755-IV (в редакції Закону від 16 березня 2006 року № 3575-IV).

Водночас у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, аналізуючи зміст пунктів 11-14 статті 19 Закону № 755-IV, дійшов висновку, що оскільки процедура (правила) внесення державним реєстратором змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в ЄДР, визначені приписами статті 19 Закону № 755-IV, була дотримана, то підстав для скасування рішення № 477 немає.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

За змістом підпункту «ж» пункту 184.1 статті 184 ПК реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі, якщо в ЄДР наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Правила внесення державним реєстратором змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в ЄДР, визначені приписами статті 19 Закону № 755-IV.

Так, відповідно до абзацу другого частини дванадцятої статті 19 Закону № 755-IV у разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби (далі - ДПС) повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

Згідно з абзацом другим частини чотирнадцятої статті 19 цього Закону якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа, державний реєстратор повинен внести до ЄДР запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Як убачається з матеріалів справи, анулювання реєстрації Товариства як платника ПДВ на підставі підпункту «ж» пункту 184.1 статті 184 ПК було зумовлено наявністю відповідного запису в ЄДР про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу. Підставою для внесення державним реєстратором такого запису слугувало повернення рекомендованого листа, надісланого реєстратором юридичній особі відповідно до абзацу другого частини дванадцятої статті 19 Закону № 755-IV, на виконання повідомлення (форма № 18-ОПП) від органу ДПС.

Разом з тим процедура встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податку до направлення державному реєстратору органом ДПС повідомлення встановленого зразка передбачена розділом XII Порядку.

Відповідно до пункту 12.4 розділу XII Порядку щодо кожного платника податків, щодо якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ органу ДПС, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за формою, що затверджується центральним органом ДПС. До Єдиного банку даних юридичних осіб та Реєстру самозайнятих осіб вносяться дані про подання запиту.

В силу приписів пункту 12.5 розділу XII Порядку якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу ДПС приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП (додаток 21) для вжиття заходів, передбачених частиною восьмою статті 19 Закону № 755-IV.

Аналогічні правила встановлення місцезнаходження платника податків закріплені і Положенням, зокрема підпунктами 3.1.1, 3.1.2 пункту 3.1 розділу ІІ, - щодо кожного платника податків, який відсутній за місцезнаходженням (місцем проживання) та місцезнаходження (місце проживання) якого не з'ясовано, структурний підрозділ органу ДПС проводить такі заходи: шляхом спілкування (телефон, пошта, факс, виїзд за місцезнаходженням тощо) із платником податків з'ясовує його фактичне місцезнаходження (місце проживання); за допомогою Єдиного банку даних платників податків встановлює місце проживання засновників і керівників платника податків та отримує інформацію стосовно інших платників податків, де зазначені особи є засновниками чи керівниками.

Відповідно до пункту 3.2 розділу ІІ Положення у разі підтвердження відсутності платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) структурний підрозділ органу ДПС, який є ініціатором запиту, готує за відповідною формою запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків та направляє до підрозділу податкової міліції.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України на підставі аналізу зазначених норм права дійшла висновку, що підрозділ органу ДПС надсилає повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням (форма № 18-ОПП) державному реєстратору для вжиття заходів, передбачених абзацом другим частини чотирнадцятої статті 19 Закону № 755-IV, лише після здійснення передбачених Порядком та Положенням заходів для встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи.

У зв'язку з тим, що висновок касаційного суду у справі, яка розглядається, ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, ухвала Вищого адміністративного суду України від 24 вересня 2013 року підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Червоний сердолік» задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24 вересня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді: М.Б. Гусак, О.А. Коротких. О.В. Кривенда, П.В. Панталієнко, О.Б. Прокопенко, О.О. ТерлецькийЮ.Г. Тітов

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
15.04.2014
ПІБ судді:
Кривенко В.В.
Реєстраційний № рішення
21-4а14
Резолютивна частина
Верховний Суд задовольнив частково заяву платника та направив справу на новий розгляд.
Подальше оскарження
Рішення Верховного Суду є остаточним і оскарженню не підлягає.
Замовити персональну презентацію