Постанова Верховного Суду України від 12.03.2012 у справі № 21-380а11

Державний герб України

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2012 року м. Київ

Верховний Суд України у складі:

головуючого Тітова Ю.Г.,

суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Гриціва М.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Ємця А.А., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Кліменко М.Р., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Коротких О.А., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Кузьменко О.Т., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Онопенка В.В., Панталієнка П.В., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Редьки А.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Терлецького О.О., Шицького І.Б., Школярова В.Ф., Яреми А.Г., –

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом суб'єкта підприємницької діяльності–фізичної особи Особа 1 (далі – СПД)

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі – ОДПІ)

про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

 

У травні 2008 року СПД звернувся до господарського суду Волинської області з позовом, у якому просив  визнати незаконними податкові повідомлення-рішення ОДПІ від 18 червня 2007 року: форми “Р” № 0002181701/0 про визначення  йому  податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі – ПДВ) у сумі 237 603 грн, у тому числі 158 402 грн основного платежу та 79 201 грн фінансових санкцій, а також форми “ВІ” № 0002171701/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з  ПДВ на суму 93 307 грн.

Позивач зазначив, що в ході проведеної ОДПІ перевірки з питань достовірності нарахування  ним суми бюджетного відшкодування, за результатами якої складено акт від 25 травня 2007 року № 119/17-235/2833317471,  встановлено факти порушення, на думку відповідача,  пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (далі – Закон № 168/97-ВР) внаслідок реалізації попередньо імпортованих на митну територію України товарів (санітарно-технічні вироби, кавовий напій, текстильні покриття для підлоги, овочі, фрукти та інше) за цінами, нижчими за звичайні ціни, які відповідають їх митній вартості. Отже, імпортуючи вказаний товар, позивач до  податкового кредиту включав суму ПДВ обчислену із загальної суми митної вартості та мита, а при реалізації названого товару на митній території України – суму ПДВ, обчислену із фактурної (контрактної) ціни, яка нижча за її митну вартість. Зазначені порушення призвели до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2007 року на суму 93 307 грн, зарахованої у зменшення податкових зобов'язань з цього податку у наступних податкових періодах, а також заниження податкового зобов'язання з ПДВ на 232 380 грн та завищення суми податкового кредиту на 19 329 грн.

Позивач стверджував, що оспорювані рішення прийняті з порушенням процедури визначення суми податкового зобов'язання за непрямими методами, встановленої  пунктом 4.3 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”,  та є  протиправними.

Господарський суд Волинської області постановою від 16 липня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2009 року, у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою  від 1 вересня 2011 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

У заяві про перегляд ухвали суду касаційної інстанції з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), позивач, посилаючись на неоднакове застосування  пункту 4.1 статті 4 Закону № 168/97-ВР,  просить її скасувати, а справу передати на новий касаційний розгляд. На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї ж норми права, заявник надав ухвалу Вищого адміністративного суду України  від 27 квітня 2010 року у справі № К-55570/09.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 жовтня 2011 року допустив справу до провадження Верховного Суду України.  

Перевіривши   наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про наявність неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, за якого суди по-різному вирішують питання щодо визначення бази оподаткування операцій із реалізації товарів, попередньо ввезених платником податку на митну територію України.

Так, у справі, яка розглядається, Вищий адміністративний суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що позивач на порушення пункту 4.1 статті 4 Закону № 168/97-ВР при визначенні бази оподаткування ПДВ операцій з реалізації попередньо імпортованого ним на митну територію України товару не врахував обмеження щодо рівня звичайної ціни, яка відповідає митній вартості  цього товару  з урахуванням сплати мита та митних зборів.   

Натомість у  доданому до заяви рішенні від 27 квітня 2010 року у справі   № К- 55570/09 касаційний суд дійшов протилежного висновку про те, що за вимогами підпункту 4.1 статті 4 Закону № 168/97-ВР, підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі – Закон № 334/94-ВР) митна вартість та звичайна ціна при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортованого товару не є тотожними. Таким чином, якщо товари продані за ціною, вищою за контрактну (фактурну), але нижчою від митної, база  оподаткування ПДВ визначається з продажної вартості товару.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні зазначеної норми права, Верховний Суд України виходить з такого.

Статтею 4 Закону № 168/97-ВР визначено базу оподаткування ПДВ. Відповідно до пункту 4.1  цієї статі (у редакції, чинній на момент виникнення  спірних відносин) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів) , згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг)  визначається  за звичайними цінами.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий   кредит  звітного  періоду  визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом  такого  звітного  періоду.

При цьому за правилами підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим  пунктом  не  встановлено  інше. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Отже, законом встановлено, що база оподаткування – це договірна (контрактна) ціна, визначена за вільними цінами, які не можуть бути нижчими за звичайні ціни.

З огляду на наведене можна дійти висновку, що при визначенні бази оподаткування ПДВ операцій з реалізації платником податку на території України попередньо імпортованого ним товару, звичайна ціна та митна вартість, що є умовною розрахунковою величиною, яка розраховується відповідно до положень Митного кодексу України  і застосовується при  переміщенні товарів через митний кордон України (зокрема для ведення митної статистики), не є тотожними і не можуть бути порівнюваними.  

Таким чином, висновок касаційного суду у справі, яка розглядається, про те, що згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону № 168/97-ВР база оподаткування ПДВ зазначених операцій має обмежуватися митною вартістю  імпортованого товару, яка відповідає його звичайній ціні, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства і є помилковим.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України

 

ПОСТАНОВИВ:

Заяву суб'єкта підприємницької діяльності–фізичної особи Особи 1 задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 1 вересня 2011 року скасувати, справу направити на новий касаційний розгляд.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.Г. Тітов

Судді: М.І. Балюк, І.С. Берднік, Л.Ф. Глос, М.І. Гриців, В.І. Гуменюк, А.А. Ємець, Г.В. Канигіна, П.І. Колесник, О.А. Коротких, О.В. Кривенда, О.Т. Кузьменко, В.Л. Маринченко, П.В. Панталієнко, В.Ф. Пивовар, Б.М. Пошва, А.І. Редька, Ю.Л. Сенін, Т.С. Таран, І.Б. Шицький, В.П. Барбара, С.М. Вус, Т.В. Гошовська, В.С. Гуль, М.Б. Гусак, В.В. Заголдний, М.Р. Кліменко, М.Є. Короткевич, В.І. Косарєв, В.В. Кривенко, Н.П. Лященко, В.В. Онопенко, М.В. Патрюк, О.І. Потильчак, О.Б. Прокопенко, Я.М. Романюк, А.М. Скотарь, О.О. Терлецький, В.Ф. Школяров, А.Г. Ярема

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
12.03.2012
ПІБ судді:
Тітов Ю.Г.
Реєстраційний № рішення
№ 21-380а11
Резолютивна частина
Верховний Суд України задовольнив заяву платника податків. Рішення суду касаційної інстанції скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Подальше оскарження
Рішення Верховного Суду України є остаточним і не оскаржується.
Замовити персональну презентацію