Постанова Верховного Суду України від 11.12.2012 у справі № 21-384а12

Державний герб України

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В.,Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., –

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» (далі – Товариство)

до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі – ДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2005 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ від 2 червня 2005 року № 91231/0, 30 червня 2005 року № 91231/1, 9 вересня 2005 року № 91231/2,
11 листопада 2005 року № 91231/3 (далі – податкові повідомлення-рішення) на суму 158 223 грн, згідно з якими йому нараховано податок на додану вартість (далі – ПДВ) у сумі 105 482 грн на підставі підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі – Закон
№ 168/97-ВР) та штрафні (фінансові) санкції в сумі 52 741 грн на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 2181-ІIІ).

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 17 вересня 2010 року позов задовольнив повністю: скасував податкові повідомлення-рішення.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 9 листопада 2010 року постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 липня 2012 року постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду залишив без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з рішенням якого погодилися апеляційний та касаційний суди, дійшов висновку, що Товариство, придбавши у серпні 2003 року у сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу Агроторговий дім «Романів» та товариства з обмеженою відповідальністю «Ексім-Трейд» ячмінь, обґрунтовано відобразило суму сплаченого ПДВ у податковій декларації за цей період у складі податкового кредиту, а також правильно показало операції з експорту ячменю фірмі-нерезиденту «Inerko UK LLP» в податковій декларації з ПДВ за червень 2004 року у складі операцій, що звільнені від оподаткування, відповідно до вимог підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР і частини другої статті 83 Закону України від
27 листопада 2003 року № 1344-VI «Про Державний бюджет України на
2004 рік» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 1344-VI). При цьому, на думку касаційного суду, Закон № 168/97-ВР не встановлює обов'язку платника податку здійснювати коригування податкового кредиту.

У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 липня 2012 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, ДПІ просить скасувати ухвали касаційного та апеляційного судів і постанову суду першої інстанції, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

На обґрунтування мотивів перегляду судового рішення ДПІ послалася на неоднакове застосування судом касаційної інстанції підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, а також додала копію постанови Вищого адміністративного суду України від 4 серпня 2010 року (справа № К-22463/06), яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Зі змісту зазначеної ухвали вбачається, що відповідно до підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, пункту 1 частини першої статті 2 та пункту 3 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, частини другої статті 83 Закону № 1344-VI у разі здійснення платником податку операції з поставки товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно зі статтями 3, 5 Закону № 168/97-ВР, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються. Тобто, включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених платником податку у відповідному податковому періоді у зв'язку з придбанням ячменю, який в подальшому був експортований за межі митної території України, незалежно від факту сплати платником такого податку та отримання ним валютної виручки від експорту, неможливе.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява ДПІ про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 липня 2012 року не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий
кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначеного згідно з цим Законом.

Згідно з пунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 зазначеного Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

При цьому у статтях 3, 5 Закону № 168/97-ВР серед операцій, що звільнені від оподаткування або не об'єктом оподаткування, відсутні операції з вивезення (пересилання) за межі митної території України товарів, які мають коди Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі – УКТЗЕД) 1001 (пшениця), 1002 (жито), 1003 (ячмінь).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Положеннями статті 83 Закону № 1344-VI установлено, що до
1 липня 2004 року звільняються від оподаткування ПДВ операції з вивезення (пересилання) за межі митної території України товарів, які підпадають під визначення кодів УКТЗЕД 1001 (пшениця), 1002 (жито), 1003 (ячмінь).

ДПІ вважає, що у зв'язку з тим, що до операцій з експорту вказаних груп товарів замість нульової ставки податку застосовується режим звільнення, і, як наслідок, нарахований (сплачений) при придбанні таких товарів ПДВ до складу податкового кредиту не включається. При цьому вважає, що касаційний суд порушив правила застосування норм матеріального права і необґрунтовано надав перевагу нормам Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування» та Закону № 168/97-ВР, хоча мав застосувати положення Закону № 1344-VI.

Разом з цим, Закон № 168/97-ВР передбачає вичерпний перелік обставин, за яких здійснюється перерахунок ПДВ, та не встановлює обов'язку платника податку здійснювати коригування податкового кредиту, якщо в майбутньому законодавець передбачить звільнення від оподаткування певних товарів. Окрім того, пунктом 11.4 статті 11 Закону № 168/97-ВР встановлено, що зміни порядку оподаткування ПДВ можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до чинного Закону. Стаття ж 83 Закону № 1344-VI в частині звільнення від оподаткування ПДВ операцій з вивезення (пересилання) за межі митної території України товарів, які мають коди УКТЗЕД 1001 (пшениця), 1002 (жито), 1003 (ячмінь), не вносить зміни до Закону № 168/97-ВР.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що право на податковий кредит у Товариства виникло з дати придбання ячменю (серпень 2003 року), який
24 травня 2004 року було експортовано. Оскільки Закон № 1344-VI до
1 липня 2004 року звільнив від оподаткування ПДВ операції з вивезення, зокрема, ячменю за межі митної території України, то позивач правомірно не включив до складу податкового кредиту суми податку, сплачені у зв'язку з придбанням цього товару у серпні 2003 року. Тобто, у Товариства відсутні правові підстави для корегування податкового зобов'язання з ПДВ, яке було включено до податкового кредиту у зв'язку з придбанням ячменю у серпні 2003 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що суд касаційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що Товариство правильно відобразило операції з експорту ячменю фірмі-нерезиденту на суму 457 472 грн 22 коп. у податковій декларації з ПДВ за червень 2004 року у складі операцій, що звільнені від оподаткування, згідно з вимогами підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР та частини другої статті 83 Закону № 1344-VI.

Отже, висновок касаційного суду у справі, що розглядається, є законним і ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий  В.В. Кривенко

Судді:  М.Б. Гусак, О.А. Коротких, О.В. Кривенда, В.Л. Маринченко, П.В. Панталієнко, О.Б. Прокопенко, О.О. Терлецький

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
11.12.2012
ПІБ судді:
Кривенко В.В.
Реєстраційний № рішення
21-384а12
Резолютивна частина
Верховний Суд України відхилив заяву контролюючого органу, оскільки суд касаційної інстанції правильно застосував норми матеріального права.
Подальше оскарження
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає
Замовити персональну презентацію