Постанова Верховного Суду України від 08.09.2015 у справі № 2а-2013/11/1070
Державний герб України

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Волкова О.Ф.,

суддів: Гриціва М.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом приватного акціонерного товариства «Агріматко Україна» (далі - Товариство)

до державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (в подальшому - державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області; далі - ДПІ)

про скасування акта перевірки та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2011 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати акт перевірки від 3 вересня 2010 року № 546/23-2/30725226 (далі - Акт) в частині донарахування сум податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 244 921 грн та штрафних санкцій у сумі 122 461 грн і податкове повідомлення-рішення від 15 вересня 2010 року № 0000892300/0.

На обґрунтування позовних вимог Товариство послалося на те, що зазначений в Акті висновок, який став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є безпідставним та суперечить чинному законодавству.

Суди встановили, що у вересні 2010 року ДПІ провела планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 1 січня 2008 по 31 березня 2010 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт, у якому зафіксовано, зокрема, порушення вимог підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, пунктів 7.3, 7.4 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 168/97-ВР). Суть вказаного порушення полягає в тому, що позивач до складу податкового кредиту неправомірно включив ПДВ згідно з податковими накладними, виписаними контрагентами в інших (обревізованих), ніж звітні, податкових періодах, на загальну суму 368 889 грн 44 коп.

На підставі Акта винесено податкове повідомлення-рішення від 15 вересня 2010 року № 0000892300/0, яким Товариству визначено податкове зобов'язання з ПДВ (основний платіж - 244 921 грн та штрафні санкції - 122 461 грн).

Київський окружний адміністративний суд постановою від 19 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2013 року, в задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України постановою від 29 січня 2015 року рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 15 вересня 2010 року № 0000892300/0 скасував та прийняв у цій частині нове - про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення. В решті рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ДПІ, посилаючись на неоднакове застосування підпункту 7.2.6 пункту 7.2, пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 29 січня 2015 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права позивач надав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 8 жовтня 2013 року (№ К/9991/27022/11).

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

У справі, що розглядається, касаційний суд, приймаючи рішення про скасування податкового повідомлення-рішення, виходив із того, що Законом № 168/97-ВР передбачено лише єдиний випадок невключення до складу податкового кредиту витрат зі сплати ПДВ - відсутність податкової накладної. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат зі сплати ПДВ цей Закон не передбачає. У разі коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, у яких фактично відбулися господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Натомість у рішенні Вищого адміністративного суду України, наданому на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, суд касаційної інстанції вказав, що суми ПДВ, вказані у податкових накладних, що виписані в різних періодах, можуть бути включені до складу податкового кредиту в періоді, в якому такі податкові накладні отримані, лише за наявності документального підтвердження запізнення. З огляду на відсутність такого підтвердження цей суд погодився з висновками податкового органу щодо безпідставного включення до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 7050 грн.

Оскільки обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справі, рішення у якій додано до заяви, у задоволенні заяви ДПІ слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Ф. Волков

Судді: М. І. Гриців О.В. Кривенда В.В. Кривенко В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
08.09.2015
ПІБ судді:
Волков О.Ф.
Реєстраційний № рішення
2а-2013/11/1070
Резолютивна частина
Суд відмовив у задоволені заяви контролюючого органу.
Подальше оскарження
Рішення суду в подальшому не оскаржувалося.
Замовити персональну презентацію