Постанова Верховного Суду України від 08.09.2015 у справі № 21-955а15
Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Панталієнка П.В.,

суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., –

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Брокерського товариства з обмеженою відповідальністю «8Н8» (далі – Товариство)

до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві (в подальшому реорганізовано в державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві; далі – ДПІ)

про визнання протиправними дій щодо проведення повторної камеральної перевірки,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2014 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило визнати протиправними дії ДПІ, що полягають у проведенні повторної камеральної перевірки, оформленої актом від 9 вересня 2014 року № 1130/26-50-15-04-10 (далі – акт від 9 вересня 2014 року).

На обґрунтування позовних вимог послалося на протиправність дій контролюючого органу щодо проведення повторної камеральної перевірки податкової звітності Товариства з податку на прибуток за податковий період 2012 рік, результати якої були оформлені актом від 9 вересня 2014 року. Згідно з цим актом в ході перевірки встановлено порушення підприємством терміну сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток, визначеного нормами пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (далі – ПК) (всього із затримкою сплати на 81 і 5 днів). Разом з тим в грудні 2012 року ДПІ вже проводила аналогічну камеральну перевірку, предметом якої була зазначена вище податкова декларація Товариства з податку на прибуток за 2012 рік та за результатами якої встановлено аналогічне правопорушення, складено акт від 10 грудня 2012 року № 2700/15-113/32245271 (далі – акт від 10 грудня 2012 року) і в кінцевому результаті застосовані суми штрафів. При цьому відповідно до норм чинного законодавства України як повторне призначення та проведення камеральної перевірки з одних і тих самих питань за відсутності належним чином оформленого рішення керівника вищестоящого контролюючого органу, так і повторне притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафних санкцій за одним і тим самим епізодом податкового правопорушення, не передбачено. Таким чином, вказані дії працівників ДПІ щодо повторного проведення камеральної перевірки податкової звітності позивача є незаконними та стали фактично передумовою для безпідставного і протиправного притягнення Товариства двічі до відповідальності за одне і те саме правопорушення.

Суди встановили, що 10 грудня 2012 року працівником ДПІ була проведена камеральна перевірка податкової звітності Товариства з податку на прибуток за звітний податковий період І півріччя 2012 року, за результатами якої складений акт від
10 грудня 2012 року. Під час проведення такої камеральної перевірки працівником ДПІ встановлено порушення підприємством строків сплати узгоджених податкових зобов'язань з названого податку, передбаченого пунктом 57.1 статті 57 ПК, а саме:

- по строку сплати 19 серпня 2012 року фактично було сплачено 8 листопада
2012 року суму узгодженого податкового зобов'язання в розмірі 99 668 грн (кількість днів затримки – 81 день);

- по строку сплати 14 листопада 2012 року фактично було сплачено 19 листопада
2012 року суму узгодженого податкового зобов'язання в розмірі 101 628 грн
68 коп. (кількість днів затримки – 5 днів).

Крім того, 9 вересня 2014 року працівником ДПІ була проведена камеральна перевірка податкової звітності Товариства з податку на прибуток за звітний податковий період 2012 рік (при цьому в акті перевірки відсутні відомості про реєстраційні номери і дати податкових декларацій платника податків, які безпосередньо перевірялися), за результатами якої складений акт від 9 вересня 2014 року.

25 вересня 2014 року на підставі вказаного акта перевірки ДПІ прийняла такі податкові повідомлення-рішення форми «Ш»:

- за № 0029921504, яким на підставі абзацу другого пункту 126.1 статті 126 ПК за порушення Товариством граничного строку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 99 668 грн з податку на прибуток приватних підприємств, всього на
81 календарний день, нарахувало підприємству штраф на суму 19 933 грн 60 коп. (що складає 20 % від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання) ;

- за № 0029931504, яким на підставі абзацу першого пункту 126.1 статті 126 ПК за порушення Товариством граничного строку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 101 628 грн 70 коп. з податку на прибуток приватних підприємств, всього на
5 календарних днів, нарахувало підприємству штраф на суму 101 62 грн 87 коп. (що складає 10 % від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання) .

Також суди встановили, що на підставі акта від 10 грудня 2012 року податкові повідомлення-рішення форми «Ш» не приймалися, суми штрафних санкцій в розмірах 19 933 грн 60 коп. та 10 162 грн 67 коп., які підприємству в 2012 році нараховані не були, оскільки в ході оскарження платником податків висновків цього акта було з'ясовано декларування Товариством в податковій звітності за І півріччя 2012 року від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, що, у свою чергу, виключало факт несвоєчасної сплати податкового платежу до бюджету.

Об'єктом камеральної перевірки від 10 грудня 2012 року були податкові декларації Товариства з податку на прибуток за перше І півріччя 2012 року.

Об'єктом камеральної перевірки від 9 вересня 2014 року були податкові декларації Товариства з податку на прибуток за всі періоди 2012 року.

Під час проведення повторної камеральної перевірки працівником ДПІ встановлені порушення, аналогічні порушенням, встановленим першою перевіркою, підприємством строків сплати узгоджених податкових зобов'язань в розмірі 99 668 грн і 101 628 грн
68 коп., передбачених пунктом 57.1 статті 57 ПК. Під час перевірок аналізувалися дані податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2012 року
(звітна, вх. № 52290 від 31 липня 2012 року), декларації за І півріччя 2012 року (уточнююча, вх. № 77709 від 8 листопада 2012 року) та декларації за 9 місяців 2012 року (звітна, вх. № 77706 від 8 листопада 2012 року).

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 14 листопада
2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 5 березня 2015 року на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України
(далі – КАС) відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДПІ на вказані судові рішення.

Із оспорюваної ухвали вбачається, що ДПІ відмовлено у відкритті касаційного провадження з підстав необґрунтованості скарги і того, що доводи, наведені у скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, рішеннями яких вирішено спір. Тобто, касаційний суд фактично погодився із застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та з їх висновками про те, що ДПІ при проведенні повторної камеральної перевірки вийшла за межі своїх повноважень та двічі застосувала до Товариства фінансові санкції за одне і те саме правопорушення.

29 квітня 2015 року, не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, ДПІ звернулася до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстави, передбаченої частиною першою пункту 1 статті 237 КАС.

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява ДПІ не підлягає задоволенню, оскільки для цього немає підстав, передбачених частиною першою статті 237 КАС.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 цього Кодексу однією з підстав перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності у різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

У справі, що розглядається, спір виник щодо правомірності проведення повторної камеральної перевірки податкової звітності стосовно обставин, які вже перевірялись попередньою камеральною перевіркою ДПІ.

Натомість у рішенні, наданому на підтвердження наведених у заяві доводів, спір виник щодо законності дій відповідача з проведення камеральної перевірки податкової звітності поза межами 30-денного строку, встановленого законодавством.

Оскільки обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справі, рішення в якій додано на підтвердження наведених у заяві доводів, то підстав для висновку про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах немає.

Згідно з частиною першою статті 244 КАС Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий П.В. Панталієнко

Судді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.В. Кривенда В.В. Кривенко В.Л. Маринченко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
08.09.2015
ПІБ судді:
Панталієнко П.В.
Реєстраційний № рішення
21-955а15
Резолютивна частина
Верховний Суд України відмовив у задоволені вимог контролюючого органу.
Подальше оскарження
Рішення Верховного Суду України є остаточним і оскарженню не підлягає.
Замовити персональну презентацію