Постанова Верховного Суду України від 08.09.2015 у справі № 21-1214а15
Державний герб України

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Самсіна І.Л.,

суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., –

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом прокурора Міжгірського району Закарпатської області (далі – Прокурор) в інтересах держави в особі державної податкової інспекції у Міжгірському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області (далі – ДПІ)

до комунального підприємства Міжгірської селищної ради «Міжгірське управління житлово-комунального господарства» (далі – КП «Міжгірське УЖКГ»)

про стягнення коштів на погашення податкового боргу,

в с т а н о в и л а:

3 вересня 2012 року Прокурор звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі ДПІ, в якому просив стягнути з КП «Міжгірське УЖКГ» кошти з рахунків у банках та готівкові кошти на частину суми податкового боргу у розмірі 190 678 грн 99 коп.

На обґрунтування адміністративного позову зазначив, що за відповідачем рахується податковий борг у сумі 329 737 грн 13 коп., в тому числі: по податку на додану вартість – 262 152 грн 94 коп., по податку на прибуток – 27 547 грн, по збору за забруднення навколишнього природного середовища – 40 037 грн 19 коп.

Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 30 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року, у задоволенні позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13 березня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДПІ на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року у зазначеній справі.

Не погоджуючись з ухвалою суду касаційної інстанції, ДПІ звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, а саме: статей 95, 96 Податкового кодексу України (далі – ПК).

На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 9 жовтня 2014 року (справа № К/9991/30642/12), яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У справі, яка розглядається, касаційний суд, погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, зазначив, що в матеріалах справи відсутні та під час розгляду справи суду не надані докази виконання приписів чинних нормативно-правових актів, зокрема, норм ПК та Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11 жовтня 2011 року № 1273 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 листопада 2011 року за № 1339/20077; був чинним на час виникнення спірних відносин), щодо прийняття рішення про опис майна КП «Міжгірське УЖКГ» у податкову заставу та складення відповідного акта опису майна, що передається у податкову заставу або (у випадку відсутності майна) складення акта про відсутність майна, що може бути описане у податкову заставу.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 9 жовтня 2014 року (справа № К/9991/30642/12), на яку посилається заявник, цей суд, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, зазначив, що згідно з матеріалами справи 10 квітня 2007 року начальник ДПІ у м. Ватутіне прийняв рішення № 17/24-014/24359125 про стягнення податкового боргу та продаж інших активів Ватутінського КВП «Водоканал» у рахунок погашення його податкового боргу. В подальшому, 26 квітня 2007 року проведено опис майна Ватутінського КВП «Водоканал», за результатами чого складено акт опису. При цьому докази продажу майна відповідача матеріали справи не містять, а отже, правомірним є висновок судів попередніх інстанцій про неможливість застосування у цьому спорі положень статті 96 ПК.

Аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що касаційний суд ухвалив їх за різних фактичних обставин справ, установлених судами, у зв'язку з чим не можна дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Таким чином, оскільки обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, у задоволенні заяви ДПІ слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви державної податкової інспекції у Міжгірському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.Л. Самсін

Судді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.В. Кривенда В.В. Кривенко В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко О.О. Терлецький

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
08.09.2015
ПІБ судді:
Самсін І.Л.
Реєстраційний № рішення
21-1214а15
Резолютивна частина
Верховний Суд України відмовив у задоволені вимог контролюючого органу.
Подальше оскарження
Рішення Верховного Суду України є остаточним і оскарженню не підлягає.
Замовити персональну презентацію