Постанова Верховного Суду України від 07.07.2015 у справі № 21-1391а15
Державний герб України

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., –

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Тернопільській області (далі – ОДПІ)

до відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно» (далі – Товариство)

про стягнення заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами із земельного податку з юридичних осіб,

в с т а н о в и л а:

У червні 2012 року ОДПІ звернулася до суду з позовом до Товариства про стягнення 1 407 555 грн 69 коп. заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами за рахунок коштів з рахунків у банківських установах, що обслуговують Товариство, та за рахунок його активів.

Суди встановили, що Товариство станом на 11 червня 2012 року мало заборгованість із земельного податку з юридичних осіб за період з травня 2011 року по червень 2012 року в сумі 1 407 555 грн 69 коп., яка підтверджується розрахунком податкового боргу, копіями облікових карток платника податків, копіями податкових декларацій з плати за землю за 2011–2012 роки, якими відповідач самостійно визначив розмір нарахованого земельного податку.

Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 16 липня 2012 року позов задовольнив.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 15 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 6 жовтня 2014 року, постанову суду першої інстанції скасував та прийняв нову – про відмову в задоволенні позову.

Суд першої інстанції, встановивши факт наявності заборгованості Товариства зі сплати земельного податку з юридичних осіб за період з травня 2011 року по червень 2012 року, дійшов висновку про задоволення позову з огляду на те, що платник податку не сплатив суму податкового боргу, а тому ця сума підлягає стягненню за рішенням суду в порядку позовного провадження, що відповідає захисту прав і законних інтересів позивача.

Суд апеляційної інстанції, з висновком якого погодився касаційний суд, скасував постанову суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову з огляду на те, що податковий орган, звертаючись до суду з адміністративним позовом у загальному (позовному) порядку, порушив процедуру звернення до суду, передбачену для цих правовідносин. Крім того, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції передчасно розглянув вимоги про стягнення податкового боргу з огляду на встановлені обставини ненадсилання контролюючим органом платнику податку податкової вимоги про сплату податкового боргу.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд установив, що позивач не надсилав відповідачу податкову вимогу про сплату боргу із земельного податку з юридичних осіб на суму 1 407 555 грн 69 коп. При цьому наведені у касаційній скарзі доводи щодо направлення відповідачу податкових вимог у 2001 році, які є чинними та невідкликаними, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає необґрунтованими, оскільки матеріалами справи та касаційної скарги вони не підтверджені.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, ОДПІ звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування касаційним судом норм Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України щодо процедури звернення до суду із вимогою стягнення коштів за податковим боргом.

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 9 липня 2014 року та 17 лютого 2015 року, які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального та процесуального права у подібних правовідносинах.

У цих рішеннях суд дійшов висновку про правомірність дій податкових органів щодо стягнення заборгованості з огляду на те, що матеріалами справ підтверджено, що суми податкових зобов'язань були узгоджені, податкові органи надсилали підприємствам податкові вимоги, проте заборгованість зі сплати податків не була погашена.

Обставини, встановлені судами у справах, на рішення у яких посилається заявник, дають підстави вважати, що правовідносини, які виникли між сторонами у цих спорах, не подібні спірним відносинам у справі, що розглядається.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила: 

У задоволенні заяви Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Тернопільській області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.А. Коротких О.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко О.О. Терлецький

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
07.07.2015
ПІБ судді:
Кривенко В.В.
Реєстраційний № рішення
21-1391а15
Резолютивна частина
Верховний Суд України відмовив у задоволені вимог контролюючого органу.
Подальше оскарження
Рішення Верховного Суду України є остаточним і оскарженню не підлягає.
Замовити персональну презентацію