Постанова Верховного Суду України від 07.07.2015 у справі № 21-1122а15

Державний герб України

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 липня 2015 року  м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Маринченка В.Л.,

суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О.,

при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представників: позивача – Чаніщі В.Л., відповідача – Павловича Д.М., Деревцова С.І., –

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі – Банк)

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі – управління Міндоходів)

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2014 року Банк звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення управління Міндоходів від 9 грудня 2013 року № 0000804320, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 127 266 585 грн 25 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 12 013 572 грн 54 коп.

Оскаржуване рішення управління Міндоходів прийняло на підставі акта від 22 листопада 2013 року № 1420/43-20/21685166, у якому вказано на порушення Банком пункту 138.1 статті 138, підпункту 153.2.6 пункту 153.2, пункту 153.5 статті 153 Податкового кодексу України (далі – ПК) при відображенні в податковому обліку операцій із продажу кредитного портфелю (факторингу) пов'язаній особі, що призвело до заниження податку на прибуток за ІІ–ІV квартали 2011 року та 2012 рік на суму 127 266 585 грн 25 коп.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 23 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 червня 2014 року, позов задовольнив.

Ухвалюючи такі рішення, суди виходили з того, що правовідносини між Банком і товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» є саме факторинговими, а тому господарські операції, проведені ними у межах зазначених правовідносин з відступлення права вимоги, зумовлюють необхідність застосування до них не підпункту 153.2.6 пункту 153.2 статті 153 ПК, як на тому наполягає управління Міндоходів, а положень  пункту 153.5 статті 153 ПК, які передбачають спеціальний порядок оподаткування таких операцій.  

Вищий адміністративний суд України постановою від 23 вересня 2014 року рішення судів попередніх інстанцій скасував, у задоволенні позову відмовив.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України Банк, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах підпункту 14.1.255 пункту 14.1 статті 14, пункту 56.21 статті 56, статей 138, 139, підпункту 153.2.6 пункту 153.2 та пункту 153.5 статті 153 ПК, просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2015 року та залишити в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

На обґрунтування заяви додано рішення Вищого адміністративного суду України від 6 червня 2012 року К-59455/09, 28 листопада 2012 року К/9991/56576/12, 28 серпня 2013 року К/800/36821/13, 9 жовтня 2013 року К/800/31389/13, 17 жовтня 2013 року К/800/33574/13, 17 жовтня 2013 року К/800/42148/13, 4 вересня 2013 року К/800/33564/13, 26 червня 2014 року К/800/36422/13, 16 липня 2014 року К/9991/56180/12, 11 листопада 2014 року К/800/35826/14, 10 лютого 2015 року К/800/21541/14, у яких вищенаведені норми матеріального права, на думку Банку, застосовані по-іншому.

Заслухавши представників позивача й відповідача, перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви з огляду на нижченаведене.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що на спірні операції факторингу поширюються обмеження у врахуванні витрат, передбачені абзацом другим підпункту 153.2.6 пункту 153.2 статті 153 ПК, і тому витрати, понесені Банком у зв'язку з відступленням права вимоги, як установили суди, пов'язаній особі, не можуть перевищувати доходів, отриманих Банком на компенсацію вартості проданого права вимоги.

У рішеннях, на які посилається Банк, обґрунтовуючи наявність різного правозастосування у подібних правовідносинах, касаційний суд при вирішенні питання щодо дотримання платниками податку порядку податкового обліку операцій з відступлення права вимоги та факторингу застосував положення пункту 153.5 статті 153 ПК, питання застосування до таких операцій підпункту 153.2.6 пункту 153.2 статті 153 цього Кодексу не вирішував, оскільки факту їх здійснення саме пов'язаними особами у зазначених спорах суди не встановили.

Таким чином, додані до заяви судові рішення та рішення, про перегляд якого порушує питання Банк, ухвалені за різних фактичних обставин справ, установлених судами, тому підстав для висновку про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах немає.

Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, керуючись частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.Л. Маринченко

Судді: О.Ф. Волков, М.І. Гриців, О.А. Коротких, О.В. Кривенда, В.В. Кривенко, П.В. Панталієнко, О.Б. Прокопенко, О.О. Терлецький

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
07.07.2015
ПІБ судді:
Маринченко В.Л.
Реєстраційний № рішення
21-1122а15
Резолютивна частина
У задоволені заяви платника податків відмолено.
Подальше оскарження
Це рішення Верховного Суду України є остаточним і оскарженню не підлягає.
Замовити персональну презентацію