Постанова Верховного Суду України від 07.07.2015 у справі № 21-1096а15

Державний герб України

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Маринченка В.Л.,

суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., –

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Передові Технології Плюс» (далі – Товариство)

до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві (далі – ДПІ)

про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2013 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від 3 грудня 2013 року № 97926552207, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 18 220 597 грн.

Оскаржуване рішення ДПІ прийняла на підставі акта від 15 листопада 2013 року № 661/26-55-22-07/33191861 про результати документальної виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2012 року, у якому вказано на порушення Товариством вимог підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.2, підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі – ПК), внаслідок чого занижено податок на прибуток за І квартал 2012 року на 1 027 585 грн та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2011 рік на 18 220 597 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 25 березня 2014 року в задоволенні позову відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 3 червня 2014 року рішення суду першої інстанції скасував, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23 лютого 2015 року постанову апеляційного суду залишив без змін.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України ДПІ, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.2, підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК, просить скасувати рішення судів касаційної та апеляційної інстанцій, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.

На обґрунтування заяви додано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18 вересня 2014 року (№ К/800/9851/14).

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на нижченаведене.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про дотримання Товариством вимог підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК щодо обов'язку включення до валового доходу сум безповоротної фінансової допомоги, оскільки, як установив апеляційний суд, зазначена в акті ДПІ сума позики (1 648 500 грн) до закінчення строку позовної давності була повернута позичальнику згідно з договором і не могла вважатися безповоротною фінансовою допомогою.

Водночас у справі, на рішення в якій посилається ДПІ, обґрунтовуючи наявність різного правозастосування, касаційний суд вказав на правомірність рішення податкового органу про донарахування податку на прибуток, оскільки платник безпідставно не включив до доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, як суму безнадійної заборгованості вартість поставлених йому товарів, які, як установили суди попередніх інстанцій, не були оплачені ним до закінчення строку позовної давності.

Отже, ухвалення судом касаційної інстанції різних за змістом судових рішень стало наслідком встановлення різних обставин справ, тому підстав для висновку про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах немає.

Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, керуючись частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.Л. Маринченко

Судді: О.Ф. Волков, М.І. Гриців, О.А. Коротких, О.В. Кривенда, В.В. Кривенко, П.В. Панталієнко, О.Б. Прокопенко, О.О. Терлецький

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
07.07.2015
ПІБ судді:
Маринченко В.Л.
Реєстраційний № рішення
21-1096а15
Резолютивна частина
У задоволені заяви контролюючого органу відмолено.
Подальше оскарження
Це рішення Верховного Суду України є остаточним і оскарженню не підлягає.
Замовити персональну презентацію