Постанова Верховного Суду України від 07.04.2015 у справі № 21-128а15

Державний герб України

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Волкова О.Ф., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., –

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області (у подальшому змінила назву на Ніжинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Чернігівській області; далі – Інспекція)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Лосинівський маслосирзавод» (далі – Товариство)

про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и л а:

Інспекція звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з Товариства дотації, що не були вчасно перераховані сільськогосподарським товаровиробникам, у розмірі 153 885 грн 31 коп.

На обґрунтування позову послалася на те, що протягом періоду, який перевірявся, відповідач здійснював переробну діяльність та користувався пільгою з податку на додану вартість (далі – ПДВ) відповідно до пункту 11.21 статті 11 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 168/97-ВР).

У результаті перевірки Інспекція виявила порушення пункту 5 Порядку обліку та використання коштів, спрямованих на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2009 року № 291 (чинного на час виникнення спірних відносин; далі – Порядок), а саме – Товариство не перерахувало на небюджетні рахунки суми ПДВ для здійснення виплат сум дотацій на окремі рахунки сільськогосподарських товаровиробників у строки, встановлені законом для сплати ПДВ до бюджету.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 19 травня 2010 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року та Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2014 року, в задоволенні позову відмовив.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), Інспекція, посилаючись на неоднакове застосування пункту 11.21 статті 11 Закону № 168/97-ВР та пунктів 5, 7 Порядку, просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2014 року скасувати та направити справу на новий касаційний розгляд.

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї ж норми права заявник надав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 2 квітня 2014 року № К/9991/7579/11.

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Водночас обставини справи, що розглядається, відмінні від обставин справи, на рішення в якій посилається заявник, обґрунтовуючи наведені у заяві доводи щодо перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2014 року.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, погодився з їхніми висновками про те, що Товариство не порушило пункт 11.21 статті 11 Закону № 168/97-ВР, оскільки на момент проведення Інспекцією перевірки вказані кошти були перераховані на окремі рахунки сільськогосподарських товаровиробників та в подальшому використані за цільовим призначенням, що підтверджується копіями платіжних доручень установ банків. При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що положення пункту 11.21 статті 11 Закону № 168/97-ВР на момент проведення перевірки втратили чинність, а відтак обов'язок Товариства щодо сплати спірного податкового зобов'язання слід вважати припиненим.

Натомість у рішенні Вищого адміністративного суду України, наданому на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, суд касаційної інстанції виходячи з того, що на момент проведення податковим органом перевірки переробне підприємство мало заборгованість з ПДВ по виплаті дотацій сільськогосподарським товаровиробникам, дійшов висновку, що перерахування переробними підприємствами на окремі рахунки сільськогосподарських товаровиробників дотацій згідно з пунктом 11.21 статті 11 Закону № 168/97-ВР у розмірі, у строки та порядку, що встановлені законодавством, є податковим зобов'язанням, невиконання якого тягне наслідки, передбачені цим Законом та прийнятим на підставі нього нормативно-правовим актом Кабінету Міністрів України.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Оскільки обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справі, рішення у якій додано до заяви, то у задоволенні заяви Інспекції слід відмовити.

Керуючись підпунктом 2 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Чернігівській області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді: О.Ф. Волков, О.А. Коротких, О.В. Кривенда, В.Л. Маринченко, П.В. Панталієнко, О.Б. Прокопенко, І.Л. Самсін, О.О. Терлецький

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
07.04.2015
ПІБ судді:
Кривенко В.В.
Реєстраційний № рішення
21-128а15
Резолютивна частина
У задоволені заяви контролюючого органу відмолено.
Подальше оскарження
Це рішення Верховного Суду України є остаточним і оскарженню не підлягає.
Замовити персональну презентацію