Постанова Верховного Суду України від 07.02.2012 у справі № 21-904а10

 

Державний герб України 

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 лютого 2012 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., –

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Крим Інтеройл” (далі – ТОВ)

до державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим (далі – ДПІ)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень за скаргою ТОВ

про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 15 квітня 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2004 року ТОВ звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати недійсним, зокрема, податкове повідомлення-рішення ДПІ від 19 січня 2004 року № 0000032200/0, яким йому визначено 18 170 грн податкового зобов'язання у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Суди розглядали справу неодноразово.

Господарський суд Автономної Республіки Крим постановою від 19 червня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2007 року, позов задовольнив.

При цьому суди послалися, зокрема на те, що спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає чинному законодавству, оскільки здійснення розрахунків між резидентом та нерезидентом у даному випадку в національній валюті України не потребує отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України та не є підставою для накладення штрафних (фінансових) санкцій. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що санкції, передбачені статтею 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” (далі – Декрет) застосовуються лише Національним банком України та підпорядкованими йому особами.

Постановою від 15 квітня 2010 року Вищий адміністративний суд України ці рішення змінив, позов задовольнив частково: скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ від 19 січня 2004 року № 0000032200/0 у частині визначення 18 170 грн штрафних (фінансових) санкцій, накладених на підставі статті 16 Декрету, сумою податкового зобов'язання за платежем “пеня за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності”, у позові про скасування цього податкового повідомлення-рішення в частині накладення 18 170 грн штрафних (фінансових) санкцій відмовив.

Змінюючи ухвалені у справі судові рішення, касаційний суд виходив із того, що ДПІ правильно застосувала до позивача штрафні (фінансові) санкції, але при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення безпідставно визначила суму штрафної (фінансової) санкції сумою податкового зобов'язання позивача.

У скарзі до Верховного Суду України ТОВ порушило питання про перегляд та скасування рішення касаційного суду. На обґрунтування зазначеного позивач додав рішення Вищого адміністративного суду України від 1 лютого 2007 року, в якому цей суд дійшов висновку про те, що передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету міри відповідальності (штрафні (фінансові) санкції) до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються Національним банком України та підпорядкованими йому установами. При цьому суд вказав, що зазначеним положенням не передбачено застосування штрафних (фінансових) санкцій органами податкової служби.

Таким чином, колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у цій справі слід визначитися з питанням щодо компетенції державних органів на застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлених пунктом 2 статті 16 Декрету.

Виконуючи покладені на Верховний Суд України завдання, у контексті розглядуваних правовідносин, суд виходить із того, що статтею 16 Декрету питання щодо компетентного органу, який має застосовувати санкції за порушення приписів Декрету, вирішено однозначно – повноважним органом є Національний банк України.

Саме цим нормативно-правовим актом мав керуватися Вищий адміністративний суд України при вирішенні спору у цій справі.

Положення Указу Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 “Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства”, яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету, не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які були врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18 листопада 1992 року № 2796-XII “Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання”), Указ суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин.

З урахуванням наведеного постанова касаційного суду підлягає скасуванню, а ухвала апеляційного суду – залишенню в силі.

Керуючись статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення скаржника до Верховного Суду України), колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Крим Інтеройл” задовольнити.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 15 квітня 2010 року скасувати, ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2007 року залишити в силі.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді М.Б. Гусак О.А. Коротких О.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко  О.Б. Прокопенко О.О. Терлецький Ю.Г. Тітов

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
06.02.2012
ПІБ судді:
Кривенко В.В.
Реєстраційний № рішення
№ 21-904а10
Резолютивна частина
Верховний Суд України задовольнив заяву платника податків. Рішення суду касаційної інстанції скасовано. Рішення суду апеляційної інстанції залишено у силі.
Подальше оскарження
Рішення Верховного Суду України є остаточним і не оскаржується.
Замовити персональну презентацію