Постанова Верховного Суду України від 06.03.2012 у справі № 21-602во10
Державний герб України

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 березня 2012 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., –

розглянувши в порядку письмового провадження за винятковими обставинами справу

за позовом закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгівельна фірма «МТН-Полтава» (далі – ЗАТ)

до державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі – ДПІ), треті особи – Полтавський державний центр стандартизації, метрології та сертифікації, Регіональне управління департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації у Полтавській області, за участю прокуратури Полтавської області,

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2005 року ЗАТ звернулося до суду із позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ від 15 березня 2005 року № 0000072302/0, від
17 травня 2005 року № 0000072302/1, від 18 липня 2005 року № 0000072302/2, від
23 вересня 2005 року № 0000072302/3, за якими позивачу було визначено податкове зобов'язання з акцизного збору загальною сумою 2 921 232 грн, у тому числі 1 460 616 грн – основний платіж, 1 460 616 грн – штрафні (фінансові) санкції.

На обґрунтування позовних вимог ЗАТ посилалося на те, що виготовлений ним товар не відноситься до підакцизних, а тому і не вбачається порушення законодавства про акцизний збір.

За наслідками апеляційного узгодження податкового зобов'язання податкові повідомлення-рішення ДПІ від 15 березня 2005 року № 0000072302/0, від 17 травня
2005 року № 0000072302/1 податковий орган скасував та прийняв нове – від 18 липня 2005 року № 0000072302/2, яке залишене без змін податковим повідомленням-рішенням від 23 вересня 2005 року № 0000072302/3.

Господарський суд Полтавської області постановою від 22 березня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16 квітня 2007 року, позов задовольнив частково: визнав недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ від 18 липня 2005 року № 0000072302/2 та від 23 вересня
2005 року № 0000072302/3 про визначення податкового зобов'язання. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16 лютого 2010 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишив без змін.

У поданій скарзі заявник, посилаючись на наявність підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), просить скасувати постанову касаційного суду й залишити в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

На обґрунтування скарги додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 вересня 2007 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтосервіскомплект» до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсним рішення, в якій, на думку ДПІ, по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано пункти «а» статей 2, 3 та статтю 6 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 18-92 «Про акцизний збір» (був чинним на час виникнення спірних відносин; далі – Декрет).

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України ухвалою від 19 травня 2010 року скаргу ДПІ допустила до розгляду за винятковими обставинами.

Перевіривши наведені скаржником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, рішення в якій надано на підтвердження неоднакового застосування одних і тих самих норм права, суди встановили, що виготовлена позивачем продукція є підакцизною. За таких обставин вони визнали правомірними рішення податкового органу щодо визначення позивачу податкового зобов'язання зі сплати акцизного збору.

Натомість у справі, яка розглядається, суди встановили, що продукція, яку виготовлював і реалізував позивач, не є підакцизною, а тому дійшли висновку про безпідставність нарахування податкових зобов'язань зі сплати акцизного збору.

Таким чином, судове рішення, додане заявником, не підтверджує неоднакового застосування судом касаційної інстанції пунктів «а» статей 2, 3 та статті 6 Декрету, оскільки прийняте за інших обставин справи.

Відповідно до частини першої статті 244 КАС Верховний Суд України відмовляє в задоволенні скарги, якщо обставини, які стали підставою для провадження за винятковими обставинами, не підтвердилися.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, абзацом 4 пункту 2 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України від
7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Відмовити у задоволенні скарги державної податкової інспекції у м. Полтаві.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді М.Б. Гусак О.А. Коротких О.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко О.О. Терлецький Ю.Г. Тітов

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
06.03.2012
ПІБ судді:
Кривенко В.В.
Реєстраційний № рішення
21-602во10
Резолютивна частина
Верховний Суд України відмовив у задоволенні заяви контролюючого органу. Рішення суду касаційної інстанції залишено у силі.
Подальше оскарження
Рішення Верховного Суду України є остаточним і не оскаржується.
Замовити персональну презентацію