Постанова Верховного Суду України від 06.02.2012 у справі № 21-354а11
Державний герб України  

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

 П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 лютого 2012 року м. Київ

Верховний Суд України у складі:

Головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор'євої Л.І., Гриціва М.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Коротких О.А., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кузьменко О.Т., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Редьки А.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., Школярова В.Ф., Яреми А.Г., −

розглянувши в порядку письмового провадження справу

 за позовом спільного українсько-англійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Інвест» (далі – Товариство)

 до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі – ОДПІ)

 про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2007 року Товариство звернулося до суду з позовом до ОДПІ, в якому просило визнати протиправним податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2006 року № 0003412320/0, яким йому зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі – ПДВ), заявлену в податковій декларації за грудень 2001 року у розмірі 310 399 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що ОДПІ дійшла безпідставного висновку про те, що задекларована Товариством сума бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 310 399 грн підлягає зменшенню відповідно до підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі – Закон № 2181-ІІІ) як сума, заявлена до повернення з бюджету з терміном виникнення понад 1095 днів, оскільки податкову декларацію, у якій заявлено відшкодування податку шляхом його зарахування у рахунок майбутніх платежів, подано позивачем у встановлені законом строки, тобто в межах 1095 днів.

Господарський суд Київської області постановою від 4 березня 2008 року позов задовольнив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 20 травня 2009 року рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив.

Ухвалою від 2 серпня 2011 року Вищий адміністративний суд України постанову Київського апеляційного адміністративного суду України від 20 травня 2009 року залишив без змін.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, Товариство звернулося із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстав неоднакового застосування касаційним судом підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону № 2181-ІІІ у подібних правовідносинах.

На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 лютого 2007 року (справа № К-23412/06), яка, на думку Товариства, підтверджує неоднакове правозастосування.

Перевіривши наведені заявником доводи, Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, касаційний суд, погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, зазначив: «сума переплати у розмірі 310 399 грн виникла в результаті заявленого Товариством у декларації з ПДВ за грудень 2001 року відшкодування, в якій напрямком відшкодування визначило 100-відсоткове зарахування в рахунок платежів з ПДВ. Протягом 1095 днів з моменту заявлення сума ПДВ не була відшкодована в наступних звітних періодах, а тому підлягає зменшенню на підставі підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону № 2181-ІІІ».

У судовому рішенні, наданому на підтвердження неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, Вищий адміністративний суд України, погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, вказав, що відображення позивачем у податковій декларації за звітний період суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню зарахуванням в рахунок платежів з ПДВ, слід вважати його заявою на повернення вказаної суми саме таким шляхом. Оскільки податкові декларації, у яких заявлено про відшкодування ПДВ шляхом зарахування його в рахунок майбутніх платежів, були подані в установлені законом строки, тобто в межах 1095 днів, то висновок податкового органу про пропуск позивачем вказаного строку є безпідставним.

На думку Верховного Суду України, висновок касаційного суду у справі, що розглядається, не відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону № 2181-ІІІ, Верховний Суд України виходить із такого.

Порядок повернення надміру сплаченого ПДВ було врегульовано Законом України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин; далі – Закон № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР (у редакції, чинній на дату подачі декларації) підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів із цього податку. Таке рішення платника податку відображається у податковій декларації.

Відповідно до підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону № 2181-ІІІ заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Системне тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону № 2181-ІІІ встановлено граничні строки для подання заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування, і ця норма не встановлює строків, протягом яких здійснюється зарахування належної платнику повної суми бюджетного відшкодування шляхом зменшення податкових зобов'язань із цього податку наступних податкових періодів, якщо заява про таке відшкодування подана своєчасно.

Оскільки суд касаційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, то його ухвала підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України

ПОСТАНОВИВ:

Заяву спільного українсько-англійського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Інвест» задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 2 серпня 2011 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючого Кривенка В.В.,

Суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор'євої Л.І., Гриціва М.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Коротких О.А., Косарєва В.І., Кривенди О.В., Кузьменко О.Т., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Редьки А.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., Школярова В.Ф., Яреми А.Г.

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
05.02.2012
ПІБ судді:
Кривенко В.В.
Реєстраційний № рішення
№ 21-354а11
Резолютивна частина
Верховний Суд України задовольнив заяву платника податків. Рішення суду касаційної інстанції скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Подальше оскарження
Рішення Верховного Суду України є остаточним і не оскаржується.
Замовити персональну презентацію