Постанова Верховного Суду України від 05.03.2013 у справі № 21-45а13
Державний герб України

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 березня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом відкритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Луганськтепловоз" (правонаступник публічне акціонерне товариство "Луганськтепловоз"; далі - Товариство)

до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (далі - СДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення та акта перевірки,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2008 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ від 10 жовтня 2008 року № 0001408013/0, яким йому зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) за липень 2008 року на 27 543 грн, а також акт від 1 жовтня 2008 року № 694/08-3/05763797 про результати виїзної позапланової перевірки.

На обґрунтування позову Товариство послалося на те, що є тепловозобудівним підприємством, купувало метал для виготовлення своєї основної продукції -залізничного рухомого складу тощо. Під час основного виробництва від металу залишаються відходи - металобрухт, який є продуктом переробки. Подальша реалізація металобрухту здійснюється без оподаткування відповідно до пункту 11.44 статті 11 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 168/97-ВР). У зв'язку із цим вважає, що не було допущено порушення положень Закону № 168/97-ВР та пункту 5.7. статті 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 166 (у редакції наказу від 15 червня 2005 року № 213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 року за № 702/10982; далі - Порядок), а висновки щодо завищення податкового кредиту з ПДВ за липень 2008 року на 27 543 грн і, як наслідок, заниження ПДВ у цьому ж розмірі не відповідають дійсності.

Луганський окружний адміністративний суд постановою від 6 квітня 2009 року позов задовольнив частково: скасував податкове повідомлення-рішення від 10 жовтня 2008 року № 0001408013/0, у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 31 липня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 травня 2012 року, рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив.

Залишаючи без змін рішення апеляційного суду, касаційний суд погодився із висновком цього суду про те, що оскільки придбана Товариством металопродукція частково використовувалась для виготовлення залізничного рухомого складу, а частково - у звільнених від оподаткування операціях з реалізації металобрухту, то позивач мав право віднести до податкового кредиту лише суму ПДВ у вартості тієї частини металопродукції, яка використовувалась в оподатковуваних операціях, тобто для виготовлення продукції.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, Товариство просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17 травня 2012 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування мотивів перегляду судового рішення заявник послався на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень Закону № 168/97-ВР та додав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15 березня 2012 року № К-37493/09, у якій цей суд вказав на відсутність підстав для зменшення Товариством податкового кредиту на підставі підпункту 7.4.3 пункту 7.4статті 7 Закону № 168/97-ВР, оскільки метал, внаслідок придбання якого сформований податковий кредит, як того вимагає підпункт 7.4.1 зазначеної статті Закону, був повністю залучений до виробничого процесу, тобто використовувався у виготовленні продукції позивача. Оцінка ж ефективності такого використання (вихід готової продукції, наявність або відсутність відходів, подальше використання цих відходів) не впливає на податковий облік платника ПДВ.

Вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування підпунктів 7.4.1-7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, враховуючи висловлену при розгляді аналогічного спору позицію (постанова від 16 жовтня 2012 року № 21-291а12), виходить із такого.

За правилами підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суди встановили, що металосировина, у зв'язку із придбанням якої сплачені Товариством суми ПДВ відносились до податкового кредиту, була повністю залучена до виробничого процесу із виготовлення продукції позивача з метою її подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності.

Технологічний процес такого виробництва неможливий без одержання відходів у вигляді металобрухту, який Товариство відповідно до пункту 11.44 статті 11 Закону № 168/97-ВР мало право поставляти та поставляло без нарахування ПДВ.

Відповідно до підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Підпунктом 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР установлено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Реалізовуваний Товариством металобрухт не придбавався з метою його використання у неоподатковуваних операціях, що за змістом підпункту 7.4.2 зазначеної статті Закону позбавляє платника права на включення сум податку до податкового кредиту. Також зазначені відходи власного виробництва позивача не можуть кваліфікуватись як наведений у підпункті 7.4.3 цієї статті товар, який був придбаний чи виготовлений платником і частково використовувався ним у неоподатковуваних операціях, що за правилами цієї норми передбачає перерозподіл податкового кредиту.

Таким чином, немає підстав для зменшення Товариством як податкового кредиту, сформованого внаслідок придбання металосировини, так і податкового кредиту звітного періоду, в якому реалізовані відходи від її переробки (металобрухт), на суму ПДВ, розраховану із вартості цього металобрухту.

Про наведене також свідчить і подальше вдосконалення законодавцем правового регулювання питань щодо формування податкового кредиту та закріплення у Податковому кодексі України норми, за змістом якої правила щодо пропорційного віднесення сум ПДВ до податкового кредиту не застосовуються та податковий кредит не зменшується у разі постачання платником податку відходів і брухту чорних металів, які утворилися в такого платника внаслідок переробки, обробки сировини чи матеріалів на виробництві (пункт 199.6статті 199 зазначеного Кодексу).

Отже, висновок касаційного суду у справі, що розглядається, про правомірність податкового повідомлення-рішення, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування, ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, а тому заява Товариства підлягає задоволенню.

З урахуванням наведеного ухвала касаційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий касаційний розгляд.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17 травня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першоїстатті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді: М.Б. Гусак,О.А. Коротких,О.В. Кривенда,П.В. Панталієнко,О.Б. Прокопенко,О.О. Терлецький,Ю.Г. Тітов

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
04.03.2013
ПІБ судді:
Кривенко В.В.
Резолютивна частина
Верховний Суд задовольнив заяву платника, скасував рішення Вищого адміністративного суду та направив справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Подальше оскарження
Рішення Верховного Суду є остаточним і оскарженню не підлягає.
Замовити персональну презентацію