Постанова Верховного Суду України від 05.03.2013 у справі № 21-36а13
Державний герб України  

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 березня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом приватної фірми «АПІЯ» (далі - Фірма)

до Харківської митниці Державної митної служби України (правонаступником якої є Харківська обласна митниця Державної митної служби України; далі - Митниця)

про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2010 року Фірма звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправними дії Митниці та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 21 травня 2010 року № 31 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в сумі 175 666 грн 34 коп., у тому числі 167 301 грн 28 коп. - основний платіж та 8365 грн 6 коп. - штрафні санкції (далі - рішення № 31).

На обґрунтування позову Фірма зазначила, що податкове зобов'язання та штрафні санкції визначені безпідставно, оскільки при митному оформленні товару процедури, передбачені чинним законодавством України, вона виконала, а митний орган при здійсненні митного контролю вантажно-митні декларації (далі - ВМД) прийняв без жодного зауваження, тобто Митниця підтвердила правильність та достовірність даних ВМД.

Суди встановили, що протягом 2007-2008 років Фірма імпортувала товар «Ендопротез синовіальної рідини суглобів матеріал - біополімер водомісткий з іонами срібла «Аргіформ» - біосумісна високов'язка гелеобразна речовина у стерильних пластмасових шприцах»…» за ВМД від 30 березня 2007 року, 10 березня та 28 липня 2008 року №№ 800000007/7/740815, 800000007/8/740727, 800000007/8/742206 відповідно.

Митне оформлення товарів у режимі імпорту за зазначеними ВМД було завершено, а правильне нарахування податків і зборів митним органом засвідчено штампом «Сплачено».

21 квітня 2010 року Митниця провела камеральну перевірку Фірми щодо правильності надання пільг зі сплати ПДВ на товари, які класифікуються за кодом Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД) 9021909000, задекларованих та випущених у вільний обіг за період з 1 лютого 2007 року по 31 січня 2010 року, та встановила неправильне заявлення коду товару та його класифікацію, що призвело до ненарахування обов'язкових платежів. За результатами цієї перевірки складено акт № к/0022/10/800000000/0025613488, на підставі якого Митниця винесла рішення № 31.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 21 грудня 2010 року у задоволенні позову відмовив.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 30 березня 2011 року, яку залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 9 жовтня 2012 року, рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нову постанову, якою позов задовольнив - скасував рішення № 31.

Залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що якщо митний орган, приймаючи ВМД та пропускаючи товар на митну територію України, погодився з відомостями про товар, то відповідно достатті 17 Закону України від 5 лютого 1992 року № 2097-ХІІ «Про Єдиний митний тариф» (чинного на час виникнення спірних відносин), пунктів 10.1 і 10.3 статті 10 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 168/97-ВР), підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2181-ІІІ) він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобов'язань.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, Митниця зазначає, що в доданих до заяви ухвалах суду касаційної інстанції по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано положення підпункту «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-ІІІ. Просить скасувати ухвалу суду касаційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заява про перегляд оскаржуваного рішення суду касаційної інстанції не підлягає задоволенню з таких підстав.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в ухвалах суду касаційної інстанції від 19 жовтня 2011 року та 15 березня 2012 року, копії яких додано до заяви, по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано положення підпункту «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-ІІІ.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що якщо митний орган, приймаючи ВМДта пропускаючи товар на митну територію України, погодився з відомостями про товар, то він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобов'язань.

Водночас в ухвалах суду касаційної інстанції, копії яких додано до заяви Митниці на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, йдеться про те, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями Митного кодексу України (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - МК). Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 МК після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Тому Митниця правомірно за результатами перевірки перерахувала митні платежі та прийняла податкове повідомлення-рішення.

Аналіз наведених судових рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що цей суд неоднаково застосував зазначені норми права.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів виходить із такого.

Пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур (пункт 35 статті 1 МК).

У пункті 19 зазначеної статті МК міститься визначення терміна «митні процедури» - це операції, пов'язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

За пунктом 10.3 статті 10 Закону № 168/97-ВР платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-ІІІ якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми в порядку, встановленому зазначеним Законом.

Згідно зі статтею 313 МК класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД, є виключною компетенцією митних органів.

Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи (стаття 69 МК).

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України. Таких обставин у цій справі не встановлено і в судових рішеннях не наведено.

Таким чином, якщо митні органи, приймаючи ВМД, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили його на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів) , то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки у класифікації товару, зокрема з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення підпункту «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181-ІІІ.

Враховуючи викладене, а також те, що при вирішенні спору суд касаційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, у задоволенні заяви Митниці слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні заяви Харківської обласної митниці Державної митної служби України відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючого Кривенка В.В.,

Суддів: Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
04.03.2013
ПІБ судді:
Кривенко В.В.
Реєстраційний № рішення
№ 21-36а13
Резолютивна частина
Верховний Суд залишив без задоволення заяву митної служби.
Подальше оскарження
Рішення Верховного Суду є остаточним і оскарженню не підлягає.
Замовити персональну презентацію