Постанова Верховного Суду України від 05.03.2013 у справі № 21-44а13
Державний герб України  

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 березня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів:Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1)

до Кримської митниці Державної митної служби України (далі - Митниця),

треті особи: виробничо-комерційна фірма «Веда», прокуратура Автономної Республіки Крим,

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2010 року ФОП ОСОБА_1 звернувся з позовом про визнання протиправними та скасування рішень.

Позовні вимоги мотивував тим, що висновки позапланової документальної перевірки з питань повноти сплати обов'язкових митних платежів при митному оформленні товарів щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства в частині визначення та декларування митної вартості є безпідставними, зокрема внаслідок необґрунтованості твердження про неавтентичність інвойсу від 14 жовтня 2008 року № RE-88332, виданого ROESSLER Sportfischerbedarf GmbH.

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим постановою від 17 січня 2011 року, залишеною без змін ухвалами Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2011 року та Вищого адміністративного суду України від 4 жовтня 2012 року, позовні вимоги задовольнив: визнав протиправними та скасував рішення Митниці про визначення митної вартості товарів від 31 березня 2010 року № 600000006/2010/000141/3 та податкові повідомлення форми «Р» Митниці від 1 липня 2010 року №№ 27, 28.

Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що рішення відповідача про визначення митної вартості товарів від 31 березня 2010 року № 600000006/2010/000141/3 прийнято без урахування всіх обставини, що мають значення для з'ясування реальної та об'єктивної вартості ввезених товарів, оскільки:

1) надана митною адміністрацією Республіки Австрія копія контракту від 18 липня 2008 року № 005 не містить відомостей про його підписання сторонами;

2) експортна декларація CRN08AT320000EV5KC3H9 містить відомості про умови поставки ЕХW (графа 20) всупереч відомостям щодо умов поставки СРТ Simferopol, зазначених у супровідних документах (авіанакладна № 2235-59566371);

3) у рахунку від 15 жовтня 2008 року № 88332 перелік риболовних товарів істотно відрізняється від переліку товарів, зазначених в інвойсі від 14 жовтня 2008 року № RE-88332 (відсутні товари, зазначені в аркушах 1-4, та письмові пояснення представника відповідача від 17 січня 2011 року), який подавався позивачем для митного оформлення.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт перевірки взаєморозрахунків за контрактом від 1 травня 2007 року № 002, згідно з якими заборгованості позивача перед контрагентом ROESSLER Sportfischerbedart GmbH за 2007-2010 роки немає.

Твердження відповідача, що інвойс на суму 7561 доларів 21 цент США не є автентичним, оскільки форма і бланк не відповідають фактурі експортера, нічим не підтверджуються та не можуть бути прийняті судовою колегією до уваги, оскільки згідно з умовами контракту всі фактури експортер надсилає позивачу разом з товаром. Крім того, від експортера не надходило претензій щодо виконання умов контракту позивачем.

Не погоджуючись з ухвалою касаційного суду, Митниця звернулася із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України положень наказу Державної митної служби України від 29 травня 2009 року № 506 «Про затвердження форми рішення про визначення митної вартості товарів, порядку його заповнення та класифікатора додаткових складових до ціни договору» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - наказ № 506), статей 265-267 Митного кодексу України (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - МК), положень Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок декларування), Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок здійснення контролю), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень. На обґрунтування заяви вона додала копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 березня 2012 року (справа № К/9991/47034/11), яка, на її думку, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку, що підстав для її задоволення немає.

У справі, що розглядається, митна вартість товарів була визначена за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. А в рішенні, доданому на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, зазначено, що митна вартість визначена на підставі вантажної митної декларації, тобто за першим методом визначення митної вартості товарів [за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)].

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції не дає підстав вважати, що він неоднаково застосував положення наказу № 506,статей 265-267 МК, Порядку декларування та Порядку здійснення контролю.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не входить до компетенції Верховного Суду України.

Оскільки обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справі, копія рішення в якій додана до заяви, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що у задоволенні заяви Митниці слід відмовити.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні заяви Кримської митниці Державної митної служби України відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді: М.Б. Гусак, О.А. Коротких , О.В. Кривенда, П.В. Панталієнко , О.Б. Прокопенко, О.О. Терлецький , Ю.Г. Тітов

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
04.03.2013
ПІБ судді:
Кривенко В.В.
Реєстраційний № рішення
№ 21-44а13
Резолютивна частина
Верховний Суд залишив без задоволення заяву митної служби.
Подальше оскарження
Рішення Верховного Суду є остаточним і оскарженню не підлягає.
Замовити персональну презентацію