Постанова Верховного Суду України від 04.03.2014 у справі № 21-3а14

Державний герб України

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., –

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Ясинуватій та Ясинуватському районі Донецької області (далі – управління ПФУ, ПФУ відповідно), Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (далі – ОДПІ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила: визнати протиправними дії ОДПІ щодо невключення у довідку про заробітну плату винагороди за вислугу років у розмірі 40 відсотків від посадового окладу, матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації на заробітну плату; визнати протиправними дії управління ПФУ щодо вилучення із складу середньомісячної заробітної плати при обчисленні розміру пенсії державного службовця 15 відсотків винагороди за вислугу років, матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації на заробітну плату, з яких справляються страхові внески на державне пенсійне страхування, а з 1 січня 2011 року – єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; зобов'язати ОДПІ надати їй належну довідку, управління ПФУ – здійснити перерахунок та виплату пенсії з 13 квітня 2011 року з урахуванням повної суми винагороди за вислугу років у розмірі 40 відсотків від посадового окладу, надбавки за спеціальне звання, матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації на заробітну плату.

Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області постановою від 15 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалами Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2013 року та Вищого адміністративного суду України від 22 жовтня 2013 року, позов задовольнив.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, управління ПФУ звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України статей 33, 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 3723-XII).

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 16 лютого, 23 серпня та 23 жовтня 2012 року (№№ К/9991/17893/11, К/9991/32511/12, К/9991/47745/11 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних відносинах.

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви з огляду на таке.

У рішеннях, наданих на підтвердження неоднакового правозастосування, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що обґрунтованим є невключення до складу заробітної плати для призначення та перерахунку пенсії матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань, оскільки з огляду на положення статті 33 Закону № 3723-XII вказані допомоги не входять до складу заробітної плати державного службовця та є разовими виплатами.

У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що надбавка за вислугу років, надбавка за спеціальне звання, матеріальна допомога на оздоровлення та допомога на вирішення соціально-побутових питань, сума індексації заробітної плати, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії, оскільки перевага має надаватись спеціальним нормам, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, – статті 41 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі Закон – № 1058-IV) та статті 66 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон № 1788-XII), а не таким, які щодо спірних відносин є загальними (статті 33, 37 Закону № 3723-XII та статті 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі – Закон № 108/95-ВР)).

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави для висновку про неоднакове застосування цим судом статей 33, 37 Закону № 3723-XII.

Вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування зазначених норм права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

За змістом статті 37 Закону № 3723-XII пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Частиною першою статті 1 Закону № 108/95-ВР встановлено, що заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Частиною другою статті 33 Закону № 3723-XII передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входили до системи оплати праці державного службовця.

Крім того, статтею 66 Закону № 1788-XII врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до частини першої статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу) , на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу) ).

Згідно зі статтею 41 Закону № 1058-IV до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Таким чином колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, аналізуючи положення статті 37 Закону № 3723-XII, статті 41 Закону № 1058-IV та статті 66 Закону № 1788-XII, дійшла висновку, що суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема матеріальна допомога, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії.

З огляду на наведене висновок суду касаційної інстанції про безпідставність вимог управління ПФУ є правильним, а отже, заява про перегляд судового рішення задоволенню не підлягає.

Аналогічну правову позицію зі спірного питання Верховний Суд України висловив, зокрема, у постановах від 14 та 28 травня 2013 року (справи №№ 21-125а13, 21-97а13 відповідно).

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні заяви управління Пенсійного фонду України в м. Ясинуватій та Ясинуватському районі Донецької області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді: М.Б. Гусак О.А. Коротких О.В. Кривенда П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко О.О. Терлецький Ю.Г. Тітов

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
03.03.2014
ПІБ судді:
Кривенко В.В.
Реєстраційний № рішення
№ 21-3а14
Резолютивна частина
Верховний Суд України відмовив у задоволенні заяви контролюючого органу. Рішення суду касаційної інстанції залишено у силі.
Подальше оскарження
Рішення Верховного Суду України є остаточним і не оскаржується.
Замовити персональну презентацію