Постанова Верховного Суду України від 03.06.2014 у справі № 21-166а14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., –

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом закритого акціонерного товариства «Агрофірма «АВІС» (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Агрофірма «АВІС»; далі – Товариство)

до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (правонаступником якої є Кам'янець-Подільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області; далі – ОДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2008 року Товариство звернулося до суду з позовом до ОДПІ, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 19 жовтня 2007 року №№ 0002112343/0, 0002122343/0, 16 листопада 2007 року №№ 0002112343/1, 0002122343/1, 17 грудня 2007 року №№ 0002112343/2, 0002122343/2, якими йому зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі – ПДВ) у розмірі 6 232 994 грн та визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 849 грн, з яких 339 грн – основний платіж, 510 грн – штрафні (фінансові) санкції.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став акт ОДПІ від 19 жовтня 2007 року № 1926 234 21332083 про результати невиїзної документальної перевірки з питань нарахувань та сплати ПДВ Товариством за період з 1 липня по 31 серпня 2005 року (далі – акт перевірки) , в якому встановлено порушення позивачем підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, пункту 11.29 статті 11 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі – Закон № 168/97-ВР), пункту 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України (далі – ДПА) від 30 травня 1997 року № 166 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі – Порядок заповнення декларації) , пункту 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками – платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів) , виготовлену на давальницьких умовах із власної сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271 (далі – Порядок акумуляції), які полягають у завищенні суми бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2005 року в розмірі 6 232 994 грн, а також заниженні суми податкового зобов'язання з ПДВ за липень 2005 року в розмірі 339 грн.

На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 19 жовтня 2007 року: № 0002112343/0, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 6 232 994 грн; № 0002122343/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 849 грн, з яких 339 грн – основний платіж, 510 грн – штрафні (фінансові) санкції (далі – податкові повідомлення-рішення від 19 жовтня 2007 року).

За результатами адміністративного оскарження позивачем податкових повідомлень-рішень від 19 жовтня 2007 року скарги Товариства залишені без задоволення, податкові повідомлення-рішення – без змін, а також винесено аналогічні податкові повідомлення-рішення від 16 листопада 2007 року №№ 0002112343/1, 0002122343/1 та 17 грудня 2007 року №№ 0002112343/2, 0002122343/2.

Так, позивач, який є сільськогосподарським товаровиробником, відніс до податкового кредиту загальної декларації 6 233 333 грн ПДВ на підставі придбання кліткового обладнання (основних засобів), яке призначене для здійснення операцій у виробництві власної сільськогосподарської продукції – яйця курячого.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 20 березня 2013 року позов задовольнив: визнав протиправними та скасував спірні податкові повідомлення-рішення.

Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 19 червня 2013 року рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10 лютого 2014 року постанову суду апеляційної інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із рішенням Вищого адміністративного суду України, Товариство звернулось із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), у якій просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2014 року та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування ним одних і тих самих норм матеріального права, а саме: пункту 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР та пункту 4 Порядку акумуляції.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 1 квітня 2014 року зазначену справу допустив до провадження Верховного Суду України виходячи з того, що заявник додав копії рішень Вищого адміністративного суду України [ухвали від 28 березня (№ К-22869/06) та 28 листопада 2007 року (№ К-24657/06, К-32243/06)], в яких інакше, ніж у справі, що розглядається, застосовано одні і ті ж норми матеріального права.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

В ухвалах касаційного суду, наданих заявником на підтвердження неоднакового правозастосування, цей суд у подібних правовідносинах обґрунтував своє рішення тим, що залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від'ємна різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2013 року про відмову у задоволенні позову, погодився з висновком останнього, що при визначенні об'єкта оподаткування платник ПДВ, який підпадає під дію пункту 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР, і податкове зобов'язання, і податковий кредит декларує за спеціальною податковою декларацією. Оскільки позивач, реалізовуючи продукцію, на підставі зазначеної норми не сплачує цей податок до бюджету, а декларує податкові зобов'язання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку акумуляції, то й податковий кредит із ПДВ, сформований за операціями з реконструкції птахофабрики, має включатися до тієї самої декларації та, відповідно, зменшувати суму, що залишається в розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що цей суд неоднаково застосував зазначені норми права.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Пунктом 11.21 статті 11 Прикінцевих положень Закону № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, зокрема, що сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Порядок нарахування і використання зазначених коштів установлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 11.29 тієї самої статті (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) до 1 січня 2006 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1, 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету ПДВ за операціями з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів) , виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюється сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 1.2 розділу 1 Загальних положень Порядку заповнення декларації платники податку, в яких згідно із чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону № 168/97-ВР) суми ПДВ повністю залишаються в розпорядженні для цільового використання, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених зазначеними пунктами.

Згідно з пунктом 4 Порядку акумуляції на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів) , виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємством молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подає її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з ПДВ за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум ПДВ за попередній звітний період, форма та зміст якої визначаються ДПА за погодженням із Міністерством аграрної політики. Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів) , виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми ПДВ до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету в безспірному порядку. Зазначений окремий рахунок сільськогосподарський товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду. Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від'ємна різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

Із наведеного випливає, що при визначенні об'єкта оподаткування платник ПДВ, який підпадає під дію пункту 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР, і податкове зобов'язання, і податковий кредит декларує за спеціальною (скороченою) податковою декларацією. Оскільки позивач, реалізовуючи продукцію, на підставі зазначеної норми не сплачує цей податок до бюджету, а декларує податкові зобов'язання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку акумуляції, то й податковий кредит із ПДВ, сформований за операціями із придбання основних засобів і послуг, має включатися до тієї самої декларації та, відповідно, зменшувати суму, що залишається в його розпорядженні.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 24 лютого 2009 року (№ 21-2141во08).

Оскільки суд касаційної інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, то у задоволенні заяви Товариства слід відмовити.

Керуючись статями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «Агрофірма «АВІС» відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді: М.І. Гриців, О.А. Коротких, В.Л. Маринченко, О.Б. Прокопенко, Ю.Г. Тітов, М.Б. Гусак, О.В. Кривенда, П.В. Панталієнко, О.О. Терлецький

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
03.06.2014
ПІБ судді:
Кривенко В.В.
Реєстраційний № рішення
21-166а14
Резолютивна частина
У задоволені заяви платника податків відмолено.
Подальше оскарження
Це рішення Верховного Суду України є остаточним і оскарженню не підлягає.
Замовити персональну презентацію