Постанова Верховного Суду України від 02.04.2013 у справі № 21-54а13
Державний герб України

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 квітня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів:Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -

розглянувши у порядку письмового провадження справу

за позовом сільськогосподарського приватного підприємства «Україна» (далі - СПП)

до Дубровницької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області далі - МДПІ)

про зобов'язання вчинити дії та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2008 року СПП звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень МДПІ від 20 листопада 2007 року № 0000681640/0 та від 19 лютого 2008 року № 000122340/0 і № 000112340/0. Під час судового розгляду СПП доповнило свої вимоги і просило відповідача провести бюджетне відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) за липень та вересень 2007 року відповідно до підпункту 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 168/97-ВР).

Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 17 листопада

2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 вересня 2009 року, відмовив у задоволенні позовних вимог.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 липня 2012 року залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Суди встановили, що СПП є сільськогосподарським товаровиробником, для якого встановлено спеціальний режим оподаткування ПДВ, передбачений пунктами 11.21, 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР.

13 лютого 2008 року контролюючий орган провів позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з

1 квітня по 30 вересня 2007 року, про що склав відповідний акт, у якому вказав на порушення позивачем пункту 11.21 статті 11 Закону № 168/97-ВР, пунктів 2, 12 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 року № 805 (далі - Порядок нарахування коштів) , а саме: встановив, що суб'єкт господарювання завищив податковий кредит у деклараціях з ПДВ № 3 (за якою здійснюються розрахунки із державним бюджетом) за період з квітня по вересень

2007 року (за квітень 2007 року - на 199 865 грн, травень 2007 року - на 473 040 грн, червень 2007 року - на 449 663грн, липень 2007 року - на 315 267 грн, серпень 2007 року - на 362 253 грн, вересень 2007 року - на 369 955 грн).

На підставі акта перевірки прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими визначено суми завищення податкового кредиту за відповідні періоди.

Не погоджуючись з ухвалою Вищого адміністративного суду України, СПП звернулося із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції пункту 11.21 статті 11 Закону № 168/97-ВР у подібних правовідносинах.

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 4 жовтня 2011 року, 8 серпня та 12 грудня 2012 року, які, на думку СПП, підтверджують неоднакове правозастосування.

У справі, яка розглядається, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, якими позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, яка підпадає під спеціальний режим оподаткування і має бути відображена у спеціальній декларації, а не загальній (бюджетній) декларації.

У судових рішеннях, наданих на підтвердження неоднакового правозастосування, касаційний суд виходив із того, що сільськогосподарські товаровиробники та переробні підприємства мають право включати до загальної податкової декларації суми податкового кредиту за операціями з поставки молока та м'яса сільськогосподарськими товаровиробниками переробним підприємствам.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до пункту 11.21 статті 11 Закону № 168/97-ВР до 1 січня 2008 року сума ПДВ, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі. Сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, встановлено спеціальні режими оподаткування (спрямування та використання сум ПДВ) для операцій, здійснюваних:

1) переробними підприємствами усіх форм власності з реалізації ними молоко- та м'ясопродуктів, виготовлених із молока та м'яса в живій вазі, поставлених сільськогосподарськими товаровиробниками (абзац перший пункту 11.21 статті 11 зазначеного Закону);

2) сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах (абзац другий цього ж пункту).

Встановлений у абзаці другому пункту 11.21 статті 11 Закону № 168/97-ВР режим оподаткування передбачає залишення нарахованих на ціну реалізованої продукції сум ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету, у розпорядженні сільськогосподарських підприємств для підтримки власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

За змістом наведеної норми умовами для застосування встановленого нею податкового режиму є виникнення у платника ПДВ за наслідками здійснених господарських операцій зобов'язання зі сплати до бюджету певних сум податку та можливість подальшого фактичного використання таких коштів для визначених законодавством цілей.

При здійсненні операцій з реалізації молока та м'яса в живій вазі переробним підприємствам відповідно до підпункту 6.2.6 пункту 6.2статті 6 Закону № 168/97-ВР із нарахуванням ПДВ за нульовою ставкою у платника податку фактично не виникає обов'язок зі сплати до бюджету грошових коштів, які могли б ним акумулюватись і використовуватись у порядку, визначеному Порядком нарахування коштів.

З огляду на викладене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що спеціальний режим оподаткування, передбачений абзацом другим пункту 11.21 статті 11 зазначеного Закону та встановлене у пункті 12 Порядку нарахування коштів правило щодо складання окремої податкової декларації поширюється на операції з реалізації молока, худоби, птиці, вовни, а також молочної продукції та м'ясопродуктів, вироблених у власних переробних цехах, які оподатковуються ПДВ за ставкою 20 %, і не охоплює операції, здійснювані відповідно до підпункту 6.2.6 пункту 6.2 статті 6 Закону № 168/97-ВР за нульовою ставкою ПДВ.

Встановлення законодавцем з 1997 року нульової ставки ПДВ для операцій з поставки молока та м'яса в живій вазі переробним підприємствам (підпункт 6.2.6 пункту 6.2 статті 6 Закону № 168/97-ВР) із одночасним доповненням статті 11 Закону № 168/97-ВР пунктом 11.21, який передбачав виплату останніми сільськогосподарським виробниками тваринницької продукції дотацій, було заходом підтримки товаровиробників, які здійснюють такі операції.

Виплата зазначених дотацій сільськогосподарським товаровиробникам, які поставляють молоко та м'ясо в живій вазі за нульовою ставкою ПДВ, не є бюджетним відшкодуванням ПДВ, сплаченого цими товаровиробниками постачальникам товарів (послуг), що використані для цілей таких поставок, і не позбавляє такого платника права на віднесення зазначених сум податку до податкового кредиту податкової декларації, за якою здійснюються розрахунки із державним бюджетом.

Ураховуючи наведене, висновок касаційного суду у справі, що розглядається, про правомірність оскаржуваних рішень МДПІ, якими СПП зменшено суми бюджетного відшкодування ПДВ, ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим відповідно до частини другої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала цього суду від 12 липня 2012 року підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий касаційний розгляд.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву сільськогосподарського приватного підприємства «Україна» задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 липня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко

Судді: О.А. Коротких,О.В. Кривенда,В.Л. Маринченко,П.В. Панталієнко,О.Б. Прокопенко,О.О. Терлецький,Ю.Г. Тітов

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
02.04.2013
ПІБ судді:
Кривенко В.В.
Реєстраційний № рішення
№ 21-54а13
Резолютивна частина
Верховний Суд задовольнив заяву платника, скасував рішення Вищого адміністративного суду та направив справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Подальше оскарження
Рішення Верховного Суду є остаточним і оскарженню не підлягає.
Замовити персональну презентацію