Додаток
Форма 1
Додаток
Форма 2
Додаток
Форма 3
Додаток
Форма 4
Вхід
|
Реєстрація

Ru

En

Ua

Постанова Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 825/1610/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 квітня 2019 року Київ справа № 825/1610/17

адміністративне провадження № К/9901/64369/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018

(колегія суддів: головуючий суддя - Шурко О.І., судді - Бабенко К.А., Василенко Я.М.)

у справі № 825/1610/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська транспортно-машинобудівельна група"

до Головного управління ДФС у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська транспортно-машинобудівельна група" (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у місті Києві (далі - ДФС) від 13.06.2017.

Позов мотивовано тим, що за наслідками проведеної перевірки ДФС дійшла помилкового висновку, що господарські операції позивача з його контрагентами реально не виконувались, мали безтоварний характер, тому відповідач не мав правових підстав для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень про збільшення Товариству суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту та застосування штрафних санкцій.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.02.2018 (головуючий суддя - Соломко І.І.) в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018 задоволено апеляційну скаргу позивача, скасовано постанову суду першої інстанції, прийнято нову постанову, якою позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 13 червня 2017 року № 0004351401 щодо нарахування суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів разом зі штрафними санкціями в розмірі 13 244 404, 00 грн.;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 13 червня 2017 року № 0004361401 щодо нарахування суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість разом зі штрафними санкціями в розмірі 3 738 862, 00 грн.

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 13 червня 2017 року № 0004381401 щодо зменшення розміру від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду податку на додану вартість та нарахування штрафних санкцій за платежем з податку на додану вартість в сумі 11 922 187, 00 грн.

- стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Українська транспортно-машинобудівельна група" з бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві сплачений судовий збір за подання позову та апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 виправлено описку в постанові від 12.07.2018 та зазначено, що сума судового збору, яка підлягає стягненню з ДФС за рахунок бюджетних асигнувань, складає 650 372, 80 грн.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила її скасувати та залишити в силі рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.02.2018. При цьому скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість заявленого адміністративного позову. Судом не враховано, що в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують реальність виконання укладених між Товариством та його контрагентами угод, а надані позивачем документи бухгалтерського обліку складені з порушенням вимог чинного законодавства.

Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 4 статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина судового рішення повинна містити посилання на докази, відхилені судом, мотиви їх відхилення та мотивовану оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Постанова суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає в зв'язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 30.09.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.09.2016.

За результатами перевірки складено акт №85/26-15-14-01-03/35945518 від 03 березня 2017 року.

Як вбачається з акту, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем:

- підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134, підпункту 135.1 підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 44.1 пункту 44.2 статті 44, Податкового кодексу України, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 2.1, 2.4 розділу 2 Положення № 88 постанови Кабінету Міністрів України, пунктів 5, 7 (П(С)БО 15) , пунктів 6, 7 П(С)БО 16 "Витрати", статті 4 "Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності" Закону України № 996-ХІV за період з 01.01.2013 по 30.09.2016 та встановлено заниження податку на прибуток всього на суму 13 165 520 грн., в тому числі за 2013 рік на суму 2 029 317 грн., 2015 рік на суму 8 208 634 грн. та за 9 місяців 2016 року на суму 2 927 569 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1 , пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 2 991 091 грн., а саме: за вересень 2015 року на суму 791 344 грн., жовтень 2015 року на суму 476 494 грн., листопад 2015 року на суму 472 309 грн., грудень 2015 року на суму 109 110 грн., за січень 2016 року на суму 432 370 грн., за лютий 2016 року на суму 709 464 грн. Завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду) на загальну суму 11 922 187 грн., в тому числі по періодах: травень 2015 року у сумі 1 286 890 грн., вересень 2016 року на суму - 10 635 297 грн.;

- пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, з порушенням граничного терміну їх реєстрації, на загальну суму ПДВ 486 503,40 грн.;

- частини восьмої статті 9 Закону України №2464-V від 08.07.2010 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та пункту 6 частини третьої р.4 Наказу Міндоходів № 455 від 19.09.2013 "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

На цій підставі відповідачем 13.06.2017 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0004351401, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на 13 244 404 грн., з яких 12 512 512 грн. - основний платіж, 731 892 грн. - штрафні санкції;

- № 0004361401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3 738 862 грн., з яких 2 991 091 грн. - основний платіж, 747 771 грн. - штрафні санкції;

- № 0004381401, яким Товариству зменшено розміру від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту, наступного звітного (податкового) періоду податку на додану вартість та нараховано штрафні санкції за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 11 922 187 грн., з яких штрафні санкції складають 545 313 грн.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ДФС мотивує тим, що позивачем не надано належних доказів реального виконання укладених між Товариством та його контрагентами договорів поставки а також тим, що матеріалами кримінальної справи встановлено фіктивність підприємств-контрагентів позивача.

Спірні правовідносини внормовано приписами Податкового Кодексу України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, в редакціях, що діяли на час їх виникнення.

З огляду на приписи статей 14, 44, 134, 135 Податкового Кодексу України господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

У зв'язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, водночас суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

У разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

З матеріалів справи вбачається, що між 01.02.2013 між позивачем (покупець) та ТОВ "ВГМ" (постачальник) в особі директора ОСОБА_2 укладено договір поставки, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність запасні частини до літальних апаратів (т. 2 а.с. 33-36). Протягом лютого - листопада 2013 року сторони укладали додаткові угоди до договору поставки асортименту та кількості товару.

Серед істотних умов договору зазначено обов'язок постачальника передати Покупцю одночасно з товаром сертифікат якості товару (п.4.9 договору) та здійснювати приймання товару по кількості, асортименту, якості та комплектності у відповідності до вимог Інструкцій №П-6 від 15.06.1965 та П-7 від 25.04.1966 при наявності товарно-супровідних документів, зокрема, залізничної накладної або товарно-транспортної накладної та сертифікату якості заводу-виробника (п.5.1 договору).

Аналогічні за змістом договори поставки 01.09.2015 було укладено Товариством з ТОВ "Конференц Хауз Про" в особі директора ОСОБА_4 та з ТОВ "Спец-Пром-Снаб" в особі директора ОСОБА_5, (т2 а.с.116-124, 155-176).

22.09.2015 позивачем укладено з ТОВ "ЮБС Груп" в особі ОСОБА_6 договір поставки запасних частин до спецтехніки та аналогічні за змістом договори укладені 01.12.2015 з ТОВ "ОМІКРОН ПЛЮС", 15.01.2016 з ТОВ "НПЛ КОМ", 01.12.2015 з ТОВ "КАНРЕМТОРГ". Серед істотних умов зазначених договорів передбачено надання постачальниками сертифікатів якості товару та прийняття тоапру виключно за умови навності товарно-супровідних документів та сертифікатів заводу-виробника (т 3 а.с.7-16, 89-107, 194-199, 205-213).

01.04.2015 між Товариством та ТОВ "Кейсен Груп" в особі директора ОСОБА_7, укладено договір по ремонту агрегатів.

Здійснивши системний аналіз матеріалів справи, надавши належну оцінку доводам та запереченням наданим сторонами під час розгляду справи в суді, та правильно застосувавши норми матеріального права, що регламентують спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що залучені до справи докази не підтверджують виконання укладених між Товариством та його контрагентами договорів поставки і виконання робіт, та не спростовують висновків ДФС про порушення позивачем вимог податкового законодавства, викладених в акті перевірки.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з такого.

Судом першої інстанції надано належну оцінку доказам, які надавались позивачем під час здійснення перевірки та розгляді справи в суді, враховано відсутність об'єктивних доказів, що підтверджують належне виконання договорів поставок товарів - запасних частини до літальних апаратів та до спецтехніки від ТОВ "ВГМ", ТОВ "Конференц Хауз Про", ТОВ "Спец-Пром-Снаб", ТОВ "ЮБС Груп", ТОВ "ОМІКРОН ПЛЮС", ТОВ "НПЛ КОМ" та ТОВ "КАНРЕМТОРГ".

Чернігівським окружним адміністративним судом правильно враховано, що позивачем ані під час перевірки, ані під час розгляду справи в суді, не надано сертифікатів якості заводу-виробника товару, що з огляду на специфіку товару (запасні частини до літальних апаратів і спецтехніки, тобто обладнання, яке повинне використовуватися під час здійснення експлуатації цих апаратів) та вимоги Повітряного кодексу України, унеможливлює їх фактичне використання у господарській діяльності та застосування на повітряних суднах державної та цивільної авіації.

У відповідності до приписів частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України судом прийнято до уваги вирок Шевченківського районного суду м. Києва у справі №761/20573/16-к від 08.08.2016 (т.6 а.с.37-41), яким ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205-1 КК України. При цьому судом встановлено, що засуджений не приймав участі у господарської діяльності ТОВ "Спец-Пром-Снаб", тобто не складав та не підписував документи, що стосуються поставок на адресу позивача запасних частин до літальних апаратів.

Аналогічні пояснення в ході розслідування кримінального провадження, а саме, що вони не брали участі у господарській діяльності підприємств та не складали і не підписували жодних документів щодо поставок на адресу Товариства запасних частин чи здійснення будь-яких інших господарських операцій з позивачем дали ОСОБА_7 (ТОВ "Кейсен Груп"), ОСОБА_6 (ТОВ "ЮБС Груп"), ОСОБА_4 (ТОВ "Конференц Хауз Про").

З огляду на вищевикладене, всі документи первинного бухгалтерського обліку, щодо виконання договірних зобов'язань ТОВ "ВГМ", ТОВ "Спец-Пром-Снаб", ТОВ "Кейсен Груп", ТОВ "ЮБС Груп" та ТОВ "Конференц Хауз Про" складені та підписані вищезгаданими особами, не є первинними документами, в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які підтверджують правильність визначення позивачем податкових зобов'язань за наслідками господарських відносин Товариства з його контрагентами.

Також, з наданої відповідачем інформації вбачається, що ТОВ "ВГМ" є суб'єктом фіктивного підприємництва, яке не здійснює та не має об'єктивної можливості здійснювати господарську діяльність. Аналогічну інформацію надано відповідачем і щодо відсутності у ТОВ "НПЛ КОМ", ТОВ "НІКА ЕЙР", ТОВ "Канремторг" та ТОВ "Омікрон Плюс" матеріально-технічної та кадрової бази для здійснення господарської діяльності, в зв'язку з чим, та з огляду на відсутність доказів факту переміщення товарів від контрагентів до позивача, судом першої інстанції зроблено правильний висновок щодо відсутності підстав для задоволення адміністративного позову.

Натомість, суд апеляційної інстанції, пославшись на те, що невідповідність наданих позивачем документів бухгалтерської звітності вимогам закону та факти, встановлені у вироку Шевченківського районного суду м. Києва, а також надані відповідачем матеріали кримінальної справи, не свідчать про обґрунтованість висновків контролюючого органу, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, не зазначивши при цьому, які саме докази залучені до справи та досліджені під час її розгляду спростовують висновки ДФС про порушення Товариством вимог податкового законодавства та підтверджують реальність виконання договорів поставки та надання послуг.

При цьому судом апеляційної інстанції проігноровано положення частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України якою обумовлено, що вирок суду в кримінальному провадженні є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як вже зазначалось, вироком Шевченківського районного суду м. Києва встановлено, що ОСОБА_5 не здійснював жодних дій у якості директора ТОВ "Спец-Пром-Снаб", відтак всі надані позивачем документи складені від імені засудженого є фіктивними та не можуть бути доказами, що підтверджують правильність визначення Товариством його податкових зобов'язань.

Також безпідставно судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги аналогічні пояснення, що були дані під час розслідування кримінальних справ, ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_4

Крім того, судом апеляційної інстанції визнано доказом, що спростовує висновки контролюючого органу, висновок експертів від 02.07.2018 року.

Зі змісту вказаного висновку, проведеного на замовлення позивача, вбачається, що експертами досліджувалось питання документального підтвердження проведення господарських операцій між Товариством та його контрагентами. При цьому, експертами не бралось до уваги та не враховувалось тієї обставини, що документи бухгалтерського обліку надані на їх дослідження є фіктивними, підписаними невідомими особами, а їх зміст не відповідає фактичному переміщенню товарів та можливості використання запасних частин до літальних апаратів і спецтехніки у практичній діяльності.

Враховуючи викладене, колегія суддів Касаційного адміністративного суду вважає, що судом апеляційної інстанції, внаслідок невірної оцінки матеріалів справи, скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Статтею 352 КАС України обумовлено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 345, 349,352, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві - задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018 скасувати, залишивши в силі рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.02.2018.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова, І.Я. Олендер

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
23.04.2019
ПІБ судді:
Гончарова І. А.
Реєстраційний № рішення
825/1610/17
Інстанція
Касаційна
Ключові статті:
  • [>>>] 139
  • [>>>] 198
  • Резолютивна частина
    Касаційну скаргу контролюючого органу задоволено.
    Подальше оскарження
    Відповідно до ч.5 ст.355 КАСУ постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.