Постанова Верховного Суду від 22.11.2018 у справі № 826/717/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 листопада 2018 року Київ справа № 826/717/15
адміністративне провадження № К/9901/5177/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва

у складі судді Амельохіна В.В.

від 20 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів:

головуючого судді Ключковича В.Ю.,

суддів Борисюк Л.П., Петрика І.Й.

від 29 квітня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроспецінвест»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроспецінвест» (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (правонаступник - Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві; далі - відповідач/Інспекція), в якому просило: 1) визнати незаконними дії Інспекції по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки та складанню акта №2365/26-53-22-03-21/36862239 від 25 вересня 2014 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АГРОСПЕЦІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 36862239) по взаємовідносинах із платниками податків ТОВ «НЕРТУС» (код за ЄДРПОУ 31942246) та ТОВ «ЛУГА-РАЙЗ-АГРО» (код за ЄДРПОУ 32742717) період березень 2014 року»; 2) визнати протиправними дії Інспекції по внесенню до Інформаційної системи «Податковий блок» відносно Товариства даних, які свідчать про наявність відхилень між показниками податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, самостійно задекларованими Товариством в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період березень 2014 року, та показниками податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період березень 2014 року згідно з актом №2365/26-53-22-03-21/36862239 від 25 вересня 2014 року без прийняття податкового повідомлення - рішення та проведення процедури узгодження самостійно визначеного контролюючим органом грошового зобов'язання з податку збору); 3) зобов'язати Інспекцію видалити з Інформаційної системи «Податковий блок» дані показників податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, обчислених згідно з актом №2365/26-53-22-03-21/36862239 від 25 вересня 2014 року, та дані про наявність відхилень від показників податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, самостійно узгоджених Товариством в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період березень 2014 року; 4) зобов'язати відповідача відобразити у відповідних вкладках Інформаційної системи «Податковий блок» (АІС «Аудит», АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту по ПДВ в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та інші) показники, відображені Товариством самостійно у податкових деклараціях з податку на додану вартість за березень 2014 року.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало, що дії відповідача по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки вчинені ним з порушенням податкового законодавства та за відсутності на те відповідних підстав, висновки, викладені у акті такої перевірки, базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними. У зв'язку з цим, за висновком позивача, дії Інспекції по внесенню до електронної бази даних інформації на підставі висновків такого акту є протиправними.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2015 року позов задоволено повністю.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачем були надані письмові пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, а тому, у цьому випадку, відсутня підстава для проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України). За таких обставин, за висновком суду, дані обліку та показників в інформаційній системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України підлягають відновленню до стану, який існував до внесення висновків акту перевірки.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2015 року в частині визнання протиправними дії Інспекції по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки та складанню акта №2365/26-53-22-03-21/36862239 від 25 вересня 2014 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АГРОСПЕЦІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 36862239) по взаємовідносинах із платниками податків ТОВ «НЕРТУС» (код за ЄДРПОУ 31942246) та ТОВ «ЛУГА-РАЙЗ-АГРО» (код за ЄДРПОУ 32742717) період березень 2014 року» скасовано та у цій частині прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову Товариства.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні відповідної частини позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що діяльність працівників контролюючого органу з проведення перевірки суб'єкта господарювання є лише службовою діяльністю таких осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом перевірки вимог чинного законодавства. Тому акт перевірки і дії посадових осіб податкового органу з проведення перевірки, зі складення акта перевірки не створюють жодних правових наслідків для суб'єкта господарювання, не змінюють стану його суб'єктивних прав, у зв'язку з чим вимоги, спрямовані на оскарження таких дій відповідача, не можуть бути предметом спору й не підлягають задоволенню судом.

Натомість, ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість інших заявлених Товариством позовних вимог, оскільки, за висновком суду, відповідач безпідставно провів коригування в електронній базі даних АІС «Податковий блок» задекларованого позивачем показника податкового кредиту та податкових зобов'язань, оскільки за наслідками вищевказаної документальної перевірки податкові повідомлення-рішення на аналогічні суми заниження податкового кредиту та/чи податкових зобов'язань не приймалися, відповідно, податкові зобов'язання не узгоджувались.

Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилалась на помилковість позиції судів попередніх інстанцій у даній справі, оскільки внесення до інформаційно-аналітичних систем податкової інформації є обов'язком податкового органу та така інформація є лише службовою інформацією і не визначає змісту прав та обов'язків платника податків, а тому підстави для задоволення згаданих позовних вимог відсутні.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У визначені ухвалою строки заперечення на касаційну скаргу не надходили.

В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, касаційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду із даним позовом та розгляду справи судами попередніх інстанцій) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

&l1;...&g.; поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» має один і той же зміст.

Таким чином обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані положеннями ПК України.

У пункті 61.1 статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК України).

Відповідно до статті 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

За правилами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику ( пункт 74.1) ; зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань ( пункт 74.2) .

Отже дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку. Інформація, отримана податковим органом за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу. Це в однаковій мірі стосується і дій податкового органу щодо внесення такої інформації до існуючих інформаційних систем.

Відповідно, інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права неодноразово була висловлена Верховним Судом України у постановах від 03, 10 та 17 листопада 2015 року (справи №№ 21-99а15, 2479а15 та 2944а15 відповідно), а також Верховним Судом у постановах від 07 березня 2018 року та 25 квітня 2018 року (справи №№ 808/3720/14, 826/1902/15 та 813/8411/13-а відповідно).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства по взаємовідносинах із платниками податків ТОВ «НЕРТУС» (код за ЄДРПОУ 31942246) та ТОВ «ЛУГА-РАЙЗ-АГРО» (код за ЄДРПОУ 32742717) за період березня 2014 року, результати якої оформлені актом від 25 вересня 2014 року №2365/26-53-22-03-21/36862239, на підставі якого здійснено коригування в електронних базах даних податкових органів, в тому числі і в АІС «Податковий блок» та інформаційній базі «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України», та їх підсистемах, показників податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість Товариства за вказаний період.

За обставин прийняття судом апеляційної інстанції рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо здійснення заходів по проведенню відповідного податкового контролю, а також відсутності доказів прийняття податкових повідомлень-рішень про визначення позивачу зобов'язань на підставі згаданого акта перевірки, підстави для виключення з вказаних інформаційних баз контролюючих органів інформації, внесеної на підставі акта перевірки від 25 вересня 2014 року №2365/26-53-22-03-21/36862239, відсутні, позаяк внесення такої інформації до баз даних само по собі не зумовлює для платника податків будь-яких юридичних наслідків та не порушує права позивача.

Таким чином при постановленні оскаржуваних рішень суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що заявлена частина позовних вимог може бути задоволеною.

Щодо позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, то в цій частині рішення судів, враховуючи положення частини першої статті 341 КАС України, касаційним судом не переглядаються.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити.

Постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2015 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року в частині задоволених позовних вимог про: визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного правління Міндоходів у м. Києві із внесення до Інформаційної системи «Податковий блок» відносно ТОВ «АГРОСПЕЦІНВЕСТ» даних, які свідчать про наявність відхилень між показниками податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, самостійно задекларованими ТОВ «АГРОСПЕЦІНВЕСТ» в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період березень 2014 року, та показниками податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на додану вартість ТОВ «АГРОСПЕЦІНВЕСТ» за період березень 2014 року згідно з актом № 2365/26-53-22-03-21/36862239 від 25 вересня 2014 року без прийняття податкового повідомлення - рішення та проведення процедури узгодження самостійно визначеного контролюючим органом грошового зобов'язання з податку збору; зобов'язання Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві видалити з Інформаційної системи «Податковий блок» дані показників податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, обчислених згідно з актом №2365/26-53-22-03-21/36862239 від 25 вересня 2014 року та дані про наявність відхилень від показників податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, самостійно узгоджених ТОВ «АГРОСПЕЦІНВЕСТ» в податкових деклараціях з ПДВ за період березень 2014 року; зобов'язання Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відобразити у відповідних вкладках ІС «Податковий блок» (АІС «Аудит», АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та інші) показники, відображені ТОВ «АГРОСПЕЦІНВЕСТ» самостійно у податкових деклараціях з податку на додану вартість за березень 2014 року - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення: у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроспецінвест» відмовити.

В іншій частині постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2015 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду С.С. Пасічник

І.А. Васильєва, В.П. Юрченко.

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
22.11.2018
ПІБ судді:
Пасічник С.С.
Реєстраційний № рішення
826/717/15
Інстанція
Касаційна
Ключові статті:
  • [>>>] 74
  • [>>>] 86
  • Резолютивна частина
    Касаційну скаргу контролюючого органу задоволено повністю.
    Подальше оскарження
    Відповідно до ч.5 ст.355 КАСУ постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
    Замовити персональну презентацію