Постанова Верховного Суду від 22.11.2018 у справі № 826/18937/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 листопада 2018 року Київ справа №826/18937/14

адміністративне провадження №К/9901/8461/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А.,  Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі

судді Кобилянського К.М. від 17 лютого 2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів:

головуючого судді Костюк Л.О.,

суддів Троян Н.М., Романчук О.М. від 09 квітня 2015 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Далас»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Далас» (надалі - позивач/Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (надалі - відповідач/Інспекція), в якому просило: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо проведення зустрічної звірки Товариства та складання акта про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за березень-квітень 2014 №1494/26-59-22-07/38782543 від 23 червня 2014 року; 2) визнати протиправними дії відповідача щодо формування у акті про неможливість проведення зустрічної №1494/26-59-22-07/38782543 від 23 червня 2014 року висновку про порушення Товариством пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, підпунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та про необхідність зменшення до « 0» податкового кредиту та податкових зобов'язань Товариства у березні-квітні 2014; 3) визнати протиправними дії посадових осіб відповідача, що виявились у визнанні у акті про неможливість проведення зустрічної звірки №1494/26-59-22-07/38782543 від 23 червня 2014 року вчинених Товариством правочинів такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб; 4) визнати протиправними дії посадових осіб відповідача, що виявились у формуванні в акті про неможливість проведення зустрічної звірки №1494/26-59-22-07/38782543 від 23 червня 2014 року висновку про здійснення Товариством діяльності, спрямованої на здійснення «операцій», пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам; 5) визнати протиправними дії посадових осіб відповідача, що виявились у формуванні у акті про неможливість проведення зустрічної звірки №1494/26-59-22-07/38782543 від 23 червня 2014 року висновку про наявність ознак фіктивності у діяльності Товариства; 6) зобов'язати відповідача вилучити з автоматизованих інформаційних систем, що використовуються контролюючими органами, інформацію, внесену на підставі акта про неможливість проведення зустрічної звірки №1494/26-59-22-07/38782543 від 23 червня 2014 року; 7) зобов'язати відповідача відновити у автоматизованих інформаційних системах, що використовуються контролюючими органами, інформацію щодо податкового кредиту та податкових зобов'язань Товариства з податку на додану вартість за березень та квітень 2014 відповідно до показників податкової звітності з податку на додану вартість за вказані періоди, що була подана Товариством.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало, що дії відповідача по проведенню зустрічної звірки вчинені ним з порушенням податкового законодавства; внесення змін до автоматизованих інформаційних систем, що використовуються контролюючими органами, можливе лише після визначення платнику податків зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку, а тому, оскільки податкові повідомлення-рішення не приймалися й, відповідно, не узгоджувалися, дії відповідача по внесенню до інформаційних систем даних на підставі висновків акту про неможливість проведення зустрічної звірки №1494/26-59-22-07/38782543 від 23 червня 2014 року є протиправними.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року, позов задоволено частково; визнано протиправними дії Інспекції щодо внесення змін до АІС «Податковий блок» в частині показників податкової звітності ТОВ «Далас» на підставі акта №1494/26-59-22-07/38782543 від 23 червня 2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Далас» (код ЄДРПОУ 38782543) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за березень-квітень 2014»; зобов'язано Інспекцію відновити в автоматизованих інформаційних системах, що використовуються контролюючими органами, інформацію щодо податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ «Далас» з податку на додану вартість, які були змінені на підставі акта про неможливість проведення зустрічної звірки №1494/26-59-22-07/38782543 від 23 червня 2014 року; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що висновки акта про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути підставою для внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість, а тому дії відповідача щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів Товариства, які було здійснено на підставі акта №1494/26-59-22-07/38782543 від 23 червня 2014 року, є протиправними. Натомість суди дійшли висновку, що дії контролюючого органу з проведення зустрічної звірки та складання акта про неможливість проведення зустрічної звірки не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків, як наслідок, відмовили у задоволенні решти позовних вимог Товариства.

Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилалась на помилковість позиції судів попередніх інстанцій у даній справі, оскільки внесення до інформаційно-аналітичних систем податкової інформації є обов'язком податкового органу та така інформація є лише службовою інформацією і не визначає змісту прав та обов'язків платника податків, а тому підстави для задоволення згаданих позовних вимог відсутні.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У визначені ухвалою строки заперечення на касаційну скаргу не надходили.

В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, касаційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду із даним позовом та розгляду справи судами попередніх інстанцій) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

&l1;...&g.; поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» має один і той же зміст.

Таким чином обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані положеннями ПК України.

У пункті 61.1 статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК України).

Відповідно до статті 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

За правилами пункту 73.5 статті 73 ПК України з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З метою впровадження єдиного порядку направлення запитів на проведення зустрічних звірок, а також оформлення, передачі та накопичення матеріалів зустрічних звірок органами державної податкової служби розроблені Методичні рекомендації, затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року №236, згідно з підпунктом 4.4 пункту 4 яких (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання.

При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу державної податкової служби забезпечує проведення такої звірки.

Відповідно до статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику ( пункт 74.1 ); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань ( пункт 74.2 ).

Отже дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового контролю, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку. Інформація, отримана податковим органом за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу. Це в однаковій мірі стосується і дій податкового органу щодо внесення такої інформації до існуючих інформаційних систем.

Відповідно, інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права неодноразово була висловлена Верховним Судом України у постановах від 03, 10 та 17 листопада 2015 року (справи №№ 21-99а15, 2479а15 та 2944а15 відповідно), а також Верховним Судом у постановах від 07 березня 2018 року та 25 квітня 2018 року (справи №№ 808/3720/14, 826/1902/15 та 813/8411/13-а відповідно).

З огляду на викладене та відсутність доказів визнання протиправними дій відповідача щодо здійснення відповідного податкового контролю, підстави для виключення з автоматизованих інформаційних систем, що використовуються контролюючими органами, внесеної на підставі акта №1494/26-59-22-07/38782543 від 23 червня 2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Далас» (код ЄДРПОУ 38782543) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за березень-квітень 2014», відсутні, позаяк внесення такої інформації до баз даних само по собі не зумовлює для платника податків будь-яких юридичних наслідків та не порушує права позивача.

Таким чином при постановленні оскаржуваних рішень суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що заявлена частина позовних вимог може бути задоволеною.

Щодо позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, то в цій частині рішення судів, враховуючи положення частини першої статті 341 КАС України, касаційним судом не переглядаються.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року в частині задоволених позовних вимог про: визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо внесення змін до АІС «Податковий блок» в частині показників податкової звітності ТОВ «Далас» на підставі акта №1494/26-59-22-07/38782543 від 23 червня 2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Далас» (код ЄДРПОУ 38782543) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за березень-квітень 2014»; зобов'язання Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відновити в автоматизованих інформаційних системах, що використовуються контролюючими органами, інформацію щодо податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ «Далас» з податку на додану вартість, які були змінені на підставі акта про неможливість проведення зустрічної звірки №1494/26-59-22-07/38782543 від 23 червня 2014 року, - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення: у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Далас» відмовити.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.С. Пасічник

Судді Верховного Суду І.А. Васильєва В.П. Юрченко

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
22.11.2018
ПІБ судді:
Пасічник С.С.
Реєстраційний № рішення
826/18937/14
Інстанція
Касаційна
Ключові статті:
  • [>>>] 74
  • Резолютивна частина
    Касаційну скаргу контролюючого органу задовольнити повністю.
    Подальше оскарження
    Відповідно до ч.5 ст.355 КАСУ постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
    Замовити персональну презентацію