Постанова Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 826/14382/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 грудня 2018 року Київ справа № 826/14382/16

адміністративне провадження № К/9901/40362/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А. від 27 липня 2017 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Аліменка В.О., суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю. від 17 жовтня 2017 року у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства «Банкомзв'язок»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання дій протиправними,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року Приватне акціонерне товариство «Банкомзв'язок» (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі - відповідач/Інспекція), в якому просило визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві щодо проведення камеральної перевірки Приватного акціонерного товариства «Банкомзв'язок» з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати орендної плати за період з 01 травня 2013 року по 31 грудня 2013 року.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначило, що камеральна перевірка проведена з порушенням строків, визначених законодавством.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві щодо проведення камеральної перевірки Приватного акціонерного товариства «Банкомзв'язок» з питання дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати орендної плати за період з 01 травня 2013 року по 31 грудня 2013 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем при проведенні у 2016 році перевірки позивача за період з 01 травня 2013 року по 31 грудня 2013 року було порушено строки давності, а саме 1095 днів, щодо періоду, за який її проведено, а також з того, що повнота нарахування і сплати податків не може бути предметом камеральної перевірки та має досліджуватися у ході документальної перевірки.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на помилковість висновків судів попередніх інстанцій, оскільки за результатами перевірки встановлено заниження Товариством розміру податкового зобов'язання з орендної плати юридичних осіб, встановленого підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, що є підставою для притягнення такого платника податків до встановленої Законом відповідальності.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, й протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Пасічник С.С., суддів Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, касаційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з такого.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку з питання дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати орендної плати ПрАТ «Банкомзв'язок» за період з 01 травня 2013 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 19 травня 2016 року №566/26-50-15-03-17/19353391, яким встановлено порушення статті 21 Закону України «Про оренду землі» та підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за земельну ділянку загальною площею 3,4157 га, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Академіка Глушкова, 13/2, за звітні періоди з травня 2013 року по грудень 2013 року.

Позивач, вважаючи протиправними дії по проведенню камеральної перевірки, звернувся до суду із адміністративним позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення перевірки; далі - ПК України) встановлено право контролюючих органів проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із вимогами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

За змістом пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. Тобто, перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

В той же час, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (абзац перший підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

На відміну від камеральної перевірки, документальна перевірка потребує наявності наказу про її призначення та обов'язкового доведення до відома платника податків про дату та місце її проведення, пред'явлення направлення на перевірку.

При цьому у відповідності до положень підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податку має право, крім іншого, бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом камеральної перевірки, проведеної відповідачем, фактично було питання щодо розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, тобто питання, яке у відповідності до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України має перевірятися податковим органом шляхом проведення документальної перевірки.

Враховуючи викладене вище, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем при приведенні камеральної перевірки ПрАТ «Банкомзв'язок» було порушено вимоги податкового законодавства, чинного на момент її проведення, що зумовлює протиправність його дій при проведенні такої перевірки.

Таким чином, Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому прийняли рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року у справі №826/14382/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С.С. Пасічник

В.П. Юрченко, І.А. Васильєва

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
21.12.2018
ПІБ судді:
Пасічник С.С.
Реєстраційний № рішення
826/14382/16
Інстанція
Касаційна
Ключові статті:
  • [>>>] 75
  • Резолютивна частина
    Касаційну скаргу контролюючого органу  залишити без задоволення.
    Подальше оскарження
    Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
    Замовити персональну презентацію