Постанова Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 2а-17983/10/2670

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2018 року Київ справа №2а-17983/10/2670

адміністративне провадження №К/9901/25884/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства «Київський центр нових технологій в стоматології»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2015 року (суддя Є.В. Аблов)

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року (колегія у складі суддів: І.В. Федотов, Л.В. Губська, Ю.А. Ісаєнко)

у справі № 2а-17983/10/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

до Комунального підприємства «Київський центр нових технологій в стоматології»

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просить стягнути податковий борг з Комунального підприємства «Київський центр нових технологій в стоматології» (далі - КП «Київський центр нових технологій в стоматології») за штрафні санкції за правопорушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у сумі 109384,35 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач відзначає, що за відповідачем обліковується податковий борг, сума якого є узгодженою, однак добровільно несплаченою, а відтак підлягає стягненню в судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року, позов задоволено, стягнуто з КП «Київський центр нових технологій в стоматології» податковий борг за штрафні санкції за правопорушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у сумі 109384,35 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковий борг є узгодженим, в добровільному порядку відповідачем не сплачено, а тому підлягає стягненню.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин справи. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням апеляційної скарги.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07 травня 2010 року податковою інспекцією проведено перевірку дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами перевірки складено акт №0376/26/58/23/19071422, яким встановлено порушення п. 1, п. 2 п. 13 ст. 13 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР та п. 2.6 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про введення касових операцій у національній валюті в Україні» від 15 грудня 2004 року №637.

На підставі вказаного акта перевірки податковою інспекцією прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21 травня 2010 року №0004082305 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26 липня 2010 року №0008922305.

Внаслідок оскарження прийнятих рішень в адміністративному порядку, їх залишено без змін.

За результатами оскарження відповідачем в судовому порядку вищевказаних рішень постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2011 року, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 січня 2015 року, позовні вимоги КП «Київський центр нових технологій в стоматології» задоволено частково - скасовано рішення Державною податковою інспекцію у Солом'янському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0008922305 від 26 липня 2010 року; в решті позовних відмовлено повністю.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що 09 листопада 2011 року платіжним дорученням №1630 відповідачем до бюджету було сплачено 500 грн.

14 жовтня 2011 року контролюючим органом було винесене податкове повідомлення-рішення № 0007182305 на підставі акта перевірки № 826/2658/23/19071422 від 03 жовтня 2011 року та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 500,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення отримане представником відповідача 14 жовтня 2011 року та в судовому порядку не оскаржувалось.

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що податковий борг відповідача складає 109384,35 грн. (109384,35 грн.( рішення №0004082305 від 21 травня 2010 року) + 500 грн. (ППР від 14 жовтня 2011 року № 0007182305) - 500 грн. (сплата)).

Так, в силу пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

Відповідно до пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до п.57.3. ст.57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України надано право платнику податків з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При цьому при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до ч.3 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15 грудня 2017 року), у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі (частина 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції до 15 грудня 2017 року).

Згідно з частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15 грудня 2017 року) судове рішення, яке набрало законної сили, є підставою для його виконання.

Наслідком набрання законної сили рішенням суду є набуття цим рішенням, зокрема, ознак обов'язковості (що передбачає обов'язок його виконання усіма органами, організаціями та посадовими особами) та виконуваності (тобто забезпечення законом права особи на примусове виконання рішення). Іншими словами, законна сила рішення суду є його правовою дією, яка проявляється в тому, що установлена рішенням наявність чи відсутність прав і фактів, на яких ці права ґрунтуються, є остаточною, а встановлені рішенням права та обов'язки підлягають беззаперечному здійсненню на вимогу правомочних осіб.

Грошові зобов'язання, визначені рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій, узгоджені в судовому порядку, оскільки постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2010 року, залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2011 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 січня 2015 року, набрала законної сили відповідно до положень частини п'ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15 грудня 2017 року).

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15 грудня 2017 року) визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

А відтак з огляду на положення частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15 грудня 2017 року) обставини щодо визнання в судовому порядку правомірним визначеного податковим органом у рішенні про застосування штрафних (фінансових) санкцій грошового зобов'язання мають силу преюдиції.

Підсумовуючи вимоги вищенаведених норм, випливає висновок, що процедура узгодження грошових зобов'язань з податків зумовлює відсутність необхідності перевірки правильності визначення відповідних сум після того, як відповідні зобов'язання стали узгодженими. У справах про стягнення боргу предметом доказування мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення боргу у судовому порядку, встановлення факту його сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

Відтак, якщо рішення контролюючого органу, за яким стягується податковий борг не було скасовано і є чинним, грошові зобов'язання вважаються узгодженими.

Окрім того, в касаційній скарзі відповідач відзначає про пред'явлення позивачем позову поза межами встановленого шестимісячного строку передбаченого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15 грудня 2017 року). Проте, такі доводи не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства, оскільки відповідно до п.102.4 ст.102 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Отже, звертаючись до суду з вимогою про стягнення податкового боргу 02.12.2010, позивач діяв з дотриманням вимог, встановлених п.102.4 ст.102 Податкового кодексу України та ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15 грудня 2017 року).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що несплачена відповідачем сума, визначеного контролюючим органом грошового зобов'язання, набула статусу податкового боргу. Отже, з урахуванням того, що узгоджена сума грошового зобов'язання набула статусу податкового боргу, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність законних підстав для її стягнення з відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства «Київський центр нових технологій в стоматології» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.П.Юрченко

Судді Верховного Суду І.А.Васильєва С.С.Пасічник

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
21.11.2018
ПІБ судді:
Юрченко В.П.
Реєстраційний № рішення
2а-17983/10/2670
Інстанція
Касаційна
Ключові статті:
  • [>>>] 56
  • Резолютивна частина
    Касаційну скаргу платника податку залишено без задоволення.
    Подальше оскарження
    Відповідно до ч.5 ст.355 КАСУ постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
    Замовити персональну презентацію