Додаток
Форма 1
Додаток
Форма 2
Додаток
Форма 3
Додаток
Форма 4
Вхід
|
Реєстрація

Ru

En

Ua

Постанова Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 813/4375/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2019 року Київ справа №813/4375/17

адміністративне провадження №К/9901/57812/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області

на рішення Львівського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Хоми О.П. від 13 березня 2018 року

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Попка Я.С., суддів: Обрізка І.М., Хобор Р.Б. від 26 червня 2018 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ»

до Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправним і скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач/Управління), в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Львівській області від 03 листопада 2017 року №5251 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Енергія-Новий Розділ».

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття наказу про призначення документальної позапланової виїзної перевірки відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки Управлінням не дотримано алгоритму дій, визначених ПК України, що передують її проведенню, а саме: направлення платнику податків належно оформленого запиту про надання інформації та її документального підтвердження.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2018 року, позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що підстав для проведення перевірки відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України у контролюючого органу не було, оскільки відповідачем у запиті про надання інформації, надісланому позивачу, не зазначено жодних відомостей про виявлені факти за наслідками опрацьованої податковим органом податкової інформації, вказівок на виявлені недостовірні дані, на конкретну декларацію, в якій виявлена така недостовірність, що свідчать про можливі порушення позивачем або його контрагентом вимог податкового законодавства.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У касаційній скарзі відповідач вказує на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для призначення перевірки, оскільки оскаржуваний наказ прийнято відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України у зв'язку із проведеним аналізом показників, що містяться у поданих позивачем податкових деклараціях з податку на додану вартість, а також податкової інформації, отриманої й опрацьованої відповідно до статей 72, 73, 74 ПК України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 03 листопада 2017 року позивачем отримано запит Управління від 25 вересня 2017 року №15247/10/13-01-14-08-13 «Про надання інформації (пояснень) та її документального підтвердження», в якому, із посиланням на підпункти 16.1.5, 16.1.7 пункту 16.1 статті 16, підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, підпункти 1, 3 абзацу третього пункту 73.3 статті 73, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, містилася вимога щодо надання інформації та її документального підтвердження, а саме - засвідчених підписом посадової особи ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» та скріплених печаткою (за наявності) копій документів, що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) із ТзОВ «Корпорація КРТ» (код ЄДРПОУ: 37786903) за червень-грудень 2015 року, січень-квітень 2016 року.

Пояснення з документальним підтвердженням на вказаний запит Товариством не надано.

03 листопада 2017 року начальник Головного управління ДФС у Львівський області у відповідності до вимог підпунктів 16.1.5, 16.1.7 пункту 16.1 статті 16, підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункту 73.3 статті 73, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, розглянувши доповідну записку начальника управління аудиту Головного управління ДФС у Львівський області Рущишина О.І. від 01 листопада 2017 року №355/13-01-14-08-15, видав наказ №5251 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» по взаємовідносинах із ТзОВ «Корпорація КРТ» (код ЄДРПОУ: 37786903) за період червень-грудень 2015 року, січень-квітень 2016 року».

Не погоджуючись із прийнятим наказом, позивач оскаржив його до суду.

Відповідно до статті 62 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу) одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із підпунктом 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Пункт 78.1 статті 78 ПК України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової перевірки.

Зокрема, відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Таким чином, документальна позапланова перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення; у свою чергу можливість для прийняття наказу про проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України виникає за наявності таких умов: виявлення фактів, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; ненадання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства.

Отже, лише дотримання цих вимог в їх сукупності може бути належною підставою для призначення та проведення перевірки, що, в свою чергу, є предметом дослідження у даній справі.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що отриманий позивачем запит про надання пояснень та їх документального підтвердження не містить підстав, передбачених ПК України, для їх надіслання, а також вказівки на виявлену недостовірність даних, задекларованих позивачем. Відтак, відмова позивача надати пояснення та їх документальні підтвердження на вказаний запит не може розцінюватись як обставина, з якою підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України пов'язує можливість призначення документальної позапланової перевірки платника.

Так, у запиті від 25 вересня 2017 року №15247/10/13-01-14-08-13 зазначено норми права, на підставі яких такий запит скеровувався, а також посилання на відображення позивачем недостовірних даних у поданих деклараціях та норми права, які ним порушено, однак вказаний документ не містить вказівки на результати опрацювання зібраної податкової інформації від 14 вересня 2017 року №93/28-10-48-09/37786903, на які відповідач посилається як на джерело встановлення документального оформлення господарських операцій за відсутності факту їх реального здійснення.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджуються встановлені судами попередніх інстанцій обставини відсутності у зазначеному вище запиті фактичних даних стосовно того, в чому саме полягає виявлена недостовірність даних у поданих позивачем деклараціях з посиланням на конкретні джерела відомостей про порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, Верховний Суд погоджується із висновками про безпідставне прийняття спірного наказу.

За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2018 року у справі №813/4375/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.С. Пасічник

Судді Верховного Суду І.А. Васильєва В.П. Юрченко

comments powered by HyperComments
close icon