Постанова Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 808/1636/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 листопада 2018 року Київ справа №808/1636/17

адміністративне провадження №К/9901/4408/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А.,  Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Прасова О.О. від 06 вересня 2017 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду

у складі колегії суддів: головуючого судді Мельника В.В., суддів Сафронової С.В., Чепурнова Д.В. від 16 листопада 2017 року

у справі за позовом Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів»

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року Комунальне підприємство «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» (далі - позивач/Підприємство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач/Інспекція), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 06 квітня 2017 року №0003031304.

Обґрунтовуючи позовну заяву, посилалось на незгоду із висновками документальної планової виїзної перевірки позивача, викладеними в акті від 20 березня 2017 року №130/08-01-14-01/03345018, на підставі яких до Підприємства застосовано штрафні санкції за своєчасно не нарахований єдиний внесок у розмірі 17419,09 грн. Позивачем помилково були внесені до звітності дані про нарахування єдиного внеску стосовно працівників, призваних за мобілізацією, за відсутності такого обов'язку, а тому відповідальність за такі дії не може наставати. Оскільки перевіркою не встановлено фактів несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиного внеску), то у відповідача були відсутні підстави для прийняття рішення про застосування штрафних санкцій з посиланням саме на ці порушення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року, позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій від 06 квітня 2017 року №0003031304.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що на час виникнення спірних відносин, законодавство України передбачало звільнення роботодавців від нарахування та утримання єдиного соціального внеску у разі отримання платниками податку (працівниками) компенсаційних виплат з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Відтак, підстав для нарахування єдиного внеску на доходи працівників Підприємства, які призвані на військову службу у зв'язку з мобілізацією за періоди, зазначені в акті перевірки, не було, а тому позивачем помилково були внесені до звітності дані про нарахування таких внесків стосовно працівників, призваних за мобілізацією. Підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених п.3 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у Інспекції не було.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, послався на порушення норм матеріального права та вказав на те, що Підприємство у квітні 2015 року подало звітність, відповідно до якої самостійно внесено відомості про єдиний внесок за квітень 2014 року - лютий 2015 року стосовно працівників, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації. Такі обставини, незважаючи на відсутність заниження єдиного внеску за результатами перевірки, стали підставою для застосування до позивача штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Комунальне підприємство «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» зареєстроване як юридична особа (ЄДРПОУ 03345018) та є платником єдиного внеску.

Відповідачем було проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 30 вересня 2016 року, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2016 року, за результатами якої складено акт від 20 березня 2017 року № 130/08-01-14-01/03345018. Перевіркою встановлене порушення Підприємством положень п.1 ч.2 ст. 6, ч.7 ст. 7, ч.2, ч.7, ст. 8, ч.8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

На підставі акту перевірки Інспекцією прийнято рішення №0003031304 від 06 квітня 2017 року про застосування штрафних санкцій за своєчасно не нарахований платником єдиний внесок в розмірі 17419,09 грн. За результатами адміністративного оскарження дане рішення залишено в силі, а скарги Підприємства без задоволення.

Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про невідповідність вимогам чинного законодавства оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 39 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232 «Про військовий обов'язок і військову службу» призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Указами Президента України «Про часткову мобілізацію» № 303/2014 від 17 березня 2014 року та № 454/2014 від 06 травня 2014 року, затвердженими Законами України від 17 березня 2014 року за № 1126-VІІ та від 06 травня 2014 року за № 1240-VII, оголошена та проводиться часткова мобілізація.

08 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року №1275-VІІ, яким внесено зміни до ряду законодавчих актів України, в тому числі Кодексу законів про працю України та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Зокрема, згідно з положеннями ч. 3 ст. 119 Кодексу законів про працю України за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року №1275-VІІ дію наведеної норми Кодексу законів про працю України поширено на громадян України, які починаючи з 18 березня 2014 року призвані на військову службу на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303 «Про часткову мобілізацію».

Разом з тим, 15 жовтня 2014 року набув чинності Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року №1669-VII, яким також внесено зміни до ряду законодавчих актів України, в тому числі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Частиною 7 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) передбачено, що перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, затверджується Кабінетом Міністрів України. Не нараховується на виплати та не утримується єдиний внесок з виплат, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Отже, на час спірних відносин законодавство України передбачало звільнення роботодавців від нарахування та утримання єдиного внеску з виплат, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Як встановлено судами, відповідач у звітності за квітень 2015 року самостійно донарахував єдиний внесок на доходи осіб, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації у розмірі 3,6 % у зв'язку з виправленими помилками на суму 3100,55 грн, з заробітної плати на загальну суму 86126,50 грн за період з квітня 2014 року по лютий 2015 року включно, хоча такий обов'язок й не був передбачений наведеними законодавчими нормами.

Підсумовуючи наведене, слід констатувати, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків про відсутність підстав для застосування до Підприємства штрафних санкцій, передбачених п.3 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», й як наслідок скасували спірне податкове повідомлення-рішення.

За правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень.

Наведені у касаційній скарзі доводи відповідача дублюють аргументи заперечень на позовну заяву та апеляційної скарги, правова оцінка яким була надана судами першої та апеляційної інстанцій, з якою погоджується й суд касаційної інстанції. Відтак, підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суд від 16 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.С. Пасічник

Судді Верховного Суду І.А. Васильєва В.П. Юрченко

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
20.11.2018
ПІБ судді:
Пасічник С.С.
Реєстраційний № рішення
808/1636/17
Інстанція
Касаційна
Ключові статті:
  • [>>>] ст. 7
  • Резолютивна частина
    Касаційну скаргу контролюючого органу залишено без задоволення.
    Подальше оскарження
    Відповідно до ч.5 ст.355 КАСУ постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
    Замовити персональну презентацію