Додаток
Форма 1
Додаток
Форма 2
Додаток
Форма 3
Додаток
Форма 4
Вхід
|
Реєстрація

Ru

En

Ua

Постанова Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 808/610/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 травня 2019 року

Київ

справа №808/610/17

адміністративне провадження №К/9901/31867/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області

постанову Запорізького окружного адміністративного суду

у складі головуючого судді Нестеренко Л.О. від 10.03.2017

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду

у складі колегії суддів: головуючого судді Кругового О.О., суддів: Лукманової О.М., Божко Л.А. від 30.05.2017

у справі за поданням Головного управління ДФС у Запорізькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорожпроект»

про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,

В С Т А Н О В И В:

07.03.2017 Головне управління ДФС у Запорізькій області (далі - позивач/Управління) звернулось до суду з поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорожпроект» (далі - відповідач/Товариство) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

В обґрунтування подання Інспекція посилалась на наявність визначних статтею 94 Податкового кодексу України правових підстав для адміністративного арешту майна позивача, а саме - відмову від допуску працівників контролюючого органу до проведення документальної планової перевірки.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.03.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017, у задоволенні подання відмовлено.

Рішення судів обґрунтовані тим, що при прийнятті рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків заявником було порушено вимоги Податкового кодексу України та Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №568 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за №1839/24371, оскільки неправильно зазначено адресу розташування такого майна й застосування його адміністративного арешту не відповідає засадам пропорційності в частині дотримання балансу негативних наслідків які матиме платник податків та цілей, на які направлене прийняте рішення.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким подання задовольнити.

В обґрунтування касаційної скарги вказує на помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки помилка у номері квартири Товариства є суто технічною та не впливає на суть рішення про застосування адміністративного арешту майна; на момент недопущення посадових осіб до перевірки остання незаконною визнана не була, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорожпроект» застосувало механізм судового оскарження наказу про проведення перевірки для штучного формування «спору про право» та використало його для недопущення працівників контролюючого органу, які, в свою чергу, діяли у відповідності до вимог податкового законодавства.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.06.2017 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, касаційний суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.02.2017 Головним управлінням ДФС у Запорізькій області видано наказ про проведення документальної планової виїзної перевірки №348 про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Запорожпроект» (код ЄДРПОУ 33175792) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску за період з 01.01.2011 по 31.12.2016. Тривалість перевірки 10 робочих днів, починаючи з 28.02.2017.

17.02.2017 на адресу відповідача направлено повідомлення №887/55/08-01-14-01-08 про проведення згідно з планом-графіком проведення перевірок Головним управлінням ДФС у Запорізькій області документальної планової перевірки та наказ від 16.02.2017 №348 про проведення перевірки, які отримані уповноваженою особою за довіреністю 22.02.2017, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

28.02.2017 працівниками Інспекції складено акт відмови у допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки № 051/08-01-14-02/33173 на підставі відмови уповноваженої особи відповідача Багмут Г.В. у допуску посадових осіб до перевірки. Крім того, в акті зазначено, що під час виходу встановлено, що посадові особи підприємства за податковою адресою відсутні.

06.03.2017 начальник управління аудиту Рулевська О.В. направила заступнику начальника ГУ ДФС у Запорізькій області Пужай-Череді А.М. звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

06.03.2017 заступником начальника ГУ ДФС у Запорізькій області Пужай-Череда А.М. прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно із пунктом 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

В силу пункту 94.10 статті 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).

Статтею 183-3 КАС України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) було передбачено право звернення органів доходів і зборів до суду з поданням щодо, зокрема, підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом (частина третя статті 183-3 КАС України.

Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

У випадку виявлення наявності спору про право після відкриття провадження у справі за відповідним поданням, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій).

Спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесена заява органу доходів і зборів. Зокрема, платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг; склад майна, щодо якого застосовується адміністративний арешт; заперечувати наявність податкового боргу, у зв'язку з яким накладено адміністративний арешт, або законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, тощо.

Судами зазначено, що в обґрунтування заперечення проти подання відповідач вказує, що ним було відмовлено у допуску перевіряючих осіб до перевірки Товариства у зв'язку з відсутністю підстав для її проведення, а також протиправністю наказу й за наслідками звернення Товариства до початку проведення перевірки до суду з позовом до позивача про скасування останнього у справі №808/538/17 відкрито провадження та призначено справу до розгляду.

Відтак, суди попередніх інстанцій мали встановити обставини щодо наявності/відсутності спору про право на час звернення податкового органу до суду із поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, оскільки наявність обставин, що виключать можливість провадження в порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для закриття провадження по справі, а не відмови у задоволенні подання.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.03.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду С.С. Пасічник

І.А. Васильєва, В.П. Юрченко,

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
20.05.2019
ПІБ судді:
Пасічник С.С.
Реєстраційний № рішення
808/610/17
Інстанція
Касаційна
Ключові статті:
  • [>>>] 94
  • Резолютивна частина
    Касаційну скаргу контролюючого органу задоволено частково. Рішення попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд.
    Подальше оскарження
    Відповідно до ч.5 ст.355 КАСУ постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.