Постанова Верховного Суду від 18.12.2018 у справа № 816/1118/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2018 року Київ справа № 816/1118/17
адміністративне провадження № К/9901/3565/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.09.2017 (суддя Довгопол М.В.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 (головуючий суддя Рєзнікова С.С., судді: Старостін В.В., Бегунц А.О.)

у справі № 816/1118/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВМ «Ампер»

до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «АВМ «Ампер» звернулося до адміністративного суду з позовом до ГУ ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2017:

№0003801401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 87220 грн, у тому числі за основним платежем - 69776 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 17444 грн.;

№0003791401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 62798 грн, у тому числі за основним платежем - 62798 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.09.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій податковий орган оскаржив їх у касаційному порядку. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти у справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог ГУ ДФС у Полтавській області посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує, що позивачем безпідставно віднесено до складу загальновиробничих витрат за 2014 рік будівельних робіт, отриманих від ПП «Картас» та безпідставно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ по взаємовідносинах з вказаним контрагентом, оскільки встановлено, що операції з придбання будівельних послуг від ПП «Картас» не проводились. Крім того, на думку відповідача, позивачем безпідставно віднесено до складу витрат за 2014 вартості комплектуючих, отриманих від ТОВ «ІНПРОТЕХ» та безпідставно віднесено до складу податкового кредиту за грудень 2014 року ПДВ по зазначених взаємовідносинах.

Позивач правом надання відзиву на касаційну скаргу не скористався, однак дана обставина не перешкоджає розгляду справи.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.12.2018 призначено попередніх розгляд справи №816/1118/17.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДФС у Полтавській області у період з 20.02.2017 по 20.03.2017 проведено документальну планову виїзну перевірку позивача по питанню дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2016, законодавства про збір та облік єдиного соціального внеску за період з 01.01.2011 по 30.09.2016.

За результатами перевірки складено акт від 10.04.2017 №461/16-31-14-01-10/30484951, згідно якого, встановлено порушення позивачем вимог:

пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2 статті 138, пункту 139.1.9 статті 139 (в редакції, що діє до 01.01.2015), підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України; статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік у розмірі 62798грн., та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток за 2014 рік у розмірі 348880грн.;

пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України - в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в розмірі 69776грн., в т.ч. за липень 2015 року в розмірі 1417грн. та за вересень 2015 року в розмірі 68359грн.

Не погодившись з висновками акта перевірки позивач надіслав до ГУ ДФС у Полтавській області заперечення, за результатами розгляду яких, висновки акта перевірки залишено без змін.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкові повідомлення-рішення від 24.04.2017:

№0003801401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 87220грн., у тому числі за основним платежем - 69776грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 17444грн.;

№0003791401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 62798грн., у тому числі за основним платежем - 62798грн.

За результатом адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

ТОВ «АВМ «Ампер» звернулось до суду з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2017 №0003801401 та №0003791401.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивував рішення тим, що належними та допустимими доказами доведено, що спірні податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області прийняті без урахування вимог законодавства та без встановлення обставин, які мали значення для їх прийняття.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до вимог пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.4. статті 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно пункту 201.6. статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 статті 208 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною другою статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу вказаних норм вбачається, що підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи,

ТОВ «АВМ «Ампер» зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код 30484951.

Позивачем (Замовник) та ПП «Картас» (Підрядник) укладено договір від 05.08.2014 № 147/14-3 по наданню підрядних робіт, відповідно до умов якого Підрядник зобов'язується за свій ризик виконати за завданням Замовника з використанням своїх матеріалів. Замовник зобов'язується прийняти й оплатити відповідно до умов цього Договору ремонт покрівлі над інженерно-технічним центром по вул.Красіна, 6 м.Кременчук. За змістом Договору вартість робіт визначається в сумі 223833,79грн, в т.ч. ПДВ 20% - 37305,63грн. Крім того, сторонами підписано додаткову угоду № 1 до зазначеного Договору.

На підтвердження виконання вимог укладеного договору позивачем надані податкові накладні, довідки про вартість виконаних підрядних робіт типової форми КБ-3, акти приймання виконаних будівельних робіт типової форми КБ-2в разом з додатками, локальні кошториси на будівельні роботи відомість ресурсів, договірні ціни.

Судом першої інстанції зазначено та не спростовано у суді апеляційної інстанції,що будь-яких порушень щодо оформлення вказаних документів не встановлено, зауваження до їх змісту та форми у відповідача відсутні.

Залучення контрагента до виконання робіт обумовлено відсутністю у позивача достатнього трудового ресурсу у відділі капітального будівництва (згідно штатного розпису - 3 особи).

Отримані роботи були оплачені позивачем у безготівковій формі, що підтверджується належним чином завіреними копіями банківських виписок з особового рахунку позивача

За результатом встановлених у справі обставин судами попередніх інстанцій резюмовано, що придбання робіт ПП «Картас» відбулося в межах господарської діяльності позивача за наявності розумних економічних причин (ділової мети).

Судами встановлено, що на час господарських правовідносин з позивачем ПП «Картас» було зареєстроване як юридична особа, мало статус платника ПДВ (свідоцтво платника ПДВ було анульоване 03.09.2015), мало ліцензію на здійснення будівельної діяльності серії АЕ №180364.

Таким чином, дослідивши у повній мірі обставини справи та наявні докази суди першої та апеляційної інстанції дійшли правомірного висновку, що позивачем, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних бухгалтерських документів, складених в ході здійснення господарських операцій з контрагентом ПП «Картас», правомірно включено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту за відповідні періоди, а витрати по придбанню підрядних робіт правомірно віднесено до складу витрат.

Крім того, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Інпротех» (Продавець) укладено договір від 20.10.2014 №10/2014-6, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця Продукцію відповідно до Специфікації, узгодженої до Договору, а Покупець прийняти Продукцію та оплатити її на умовах даного Договору.

Загальна вартість продукції за Договором складається з суми всіх партій Продукції, узгоджених по всім Специфікаціям до даного Договору. Ціна Продукції, що поставляється Покупцю, договірна і вказується для кожної позиції в Специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору. Датою поставки та переходу ризиків вважається дата передачі Продукції від Продавця до Покупця (Перевізника), згідно умов поставки, узгоджених у відповідній Специфікації, зазначена у накладній (видатковій, товарно-транспортній накладній (далі ТТН). При поставці Продукції на умовах поставки СРТ датою поставки та переходу ризиків вважається дата передачі Продукції від Продавця до Покупця, що зазначена у накладній (видатковій, товарно-транспортній накладній (далі ТТН).

Відповідно до Специфікації №1 до вказаного договору передбачено поставку наступної продукції: шкаф 8Ш (027.2037-13.100) - 1шт., шкаф 8.1Ш (027.2037-13.101) - 1шт., шкаф 8.2Ш (027.2037-13.102) - 1шт., шкаф 8.3Ш (027.2037-13.103) - 1шт., ящик 8Я (027.2037-13.104) - 1 шт., на загальну суму 194822,40 грн, у т.ч. ПДВ - 32470,40 грн, а також зазначено строк доставки - 50 календарних днів з моменту підписання договору та умови поставки DDP м.Кременчук.

В ході виконання зазначеного Договору з урахуванням Специфікації ТОВ «Інпротех» виписано податкову накладну, сторонами складено видаткову накладну, отриманий товар був оплачений позивачем у безготівковій формі, згідно банківської виписки з особового рахунку позивача.

Судами попередніх інстанцій досліджено посилання відповідача на недоліки такої ТТН в частині відсутності номеру посвідчення водія, зазначення в графі «замовник» ТОВ «Клістрон Трейдинг», в графі «вантажовідправник» - ТОВ «Інпротех», а в графі «вантажоодержувач» - ТОВ «АВМ «Ампер», пункт навантаження - м.Кременчук.

Так, перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, необхідно оцінити документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

Таким чином, окремі недоліки у оформленні первинних документів не є беззаперечним свідченням фіктивності господарської операції.

Судами зазначено, що у подальшому придбані у контрагента ТОВ «Інпротех» ТМЦ відображені по складському обліку позивача та використані у власній господарській діяльності - реалізовані іншим контрагентам, що підтверджується долученими до матеріалів справи належним чином завіреними копіями первинних документів та не спростовано відповідачем ні в акті перевірки, а ні в ході судового розгляду в суді першої та апеляційної інстанції.

Щодо доводів відповідача відносно факту проведення перевірки ТОВ «Інпротех» та складення за її результатами акту від 13.05.2015 №321/22-01/32693825, яким визначено порушення вимог податкового законодавства, а також наявності розбіжності між сумою податкових зобов'язань платника та сумою податкового кредиту платників, суди правомірно не вважали вказані обставини доказами безтоварності спірних операцій з ТОВ «АВМ «Ампер», оскільки судовим розглядом встановлено, що відповідно до електронних баз контролюючих органів жодних податкових повідомлень-рішень за таким актом перевірки не виносилося.

Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що відповідальність платника податку має індивідуальний характер. Якщо контрагент порушив податкове законодавство, не забезпечив належне ведення бухгалтерського обліку, збереження первинних бухгалтерських документів, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту, якщо останній має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Так, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення виконавцем послуг правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, порушення, встановлені податковим органом в діяльності контрагентів платника податків, не можуть бути самостійною підставою для визнання недійсними господарських відносин з поставки товару (робіт та послуг), які з боку позивача в повному обсязі підтверджено наданими первинними документами.

Натомість наявність у позивача належно оформлених первинних документів, відповідачем не спростовано, жодних свідчень того, що спірні угоди та/або їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, у справі не встановлено.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Також, не подано відповідачем доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб'єкта господарювання, судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Наявними в матеріалах справи наданими позивачем документами у повній мірі підтверджуються обставини реального руху активів у процесі здійснення господарських операцій із згаданим контрагентом.

Частиною першою-другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.09.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева, Т.М. Шипуліна

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
18.12.2018
ПІБ судді:
Хохуляк В.В.
Реєстраційний № рішення
816/1118/17
Інстанція
Касаційна
Ключові статті:
  • [>>>] 198
  • Резолютивна частина
    Касаційну скаргу контролюючого органу  залишити без задоволення.
    Подальше оскарження
    Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.