Постанова Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 805/329/17-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2019 року

Київ

справа №805/329/17-а

адміністративне провадження №К/9901/29139/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Кірієнка В.О. від 01.02.2017

та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В. від 31.01.2018

у справі за позовом Приватного підприємства «Аріда»

до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року Приватне підприємство «Аріда» (далі - позивач/Підприємство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач/Інспекція), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 28.12.2016 №0024401202, №0024411202.

Позов мотивовано тим, що прийняті податкові повідомлення-рішення містять зобов'язання щодо сплати штрафу за порушення строків сплати орендної плати за землю з юридичних осіб, проте контролюючим органом не враховано вимоги статті 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», відповідно до яких під час проведення антитерористичної операції звільняються суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01.02.2017, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018, позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач звільнений від орендної плати за користування земельною ділянкою, яка знаходиться на території проведення антитерористичної операції в силу вимог статті 6 Закону України від 02.09.2014 №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». При цьому камеральна перевірка Підприємства проведена відповідачем всупереч законодавчій забороні на її проведення та положенням статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, чинній станом на дату проведення перевірки), тобто протиправно.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 7.3 ст. 7, п. 30.5 ст. 30, п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, ст.ст. 72, 90, 242 Кодексу адміністративного судочинства України, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У касаційній скарзі Інспекція вказує на те, що Законом України від 02.09.2014 №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не були внесені відповідні зміни до Податкового кодексу України щодо звільнення від сплати та нарахування плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності платників податків, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Приватне підприємство «Аріда» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 31586239, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, та знаходиться на податковому обліку в Слов'янській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

За результатами камеральної перевірки позивача з питань дотримання граничних строків узгодженого податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки згідно декларацій за 2014, 2015, 2016 роки відповідачем складено акт від 19.12.2016 №7411/12-02-31586239.

28.12.2016 на підставі акта перевірки Інспекцією прийнято податкові повідомлення-рішення: - №0024401202, яким за затримку на 60, 59, 59, 33, 31 календарні дні сплати грошового зобов'язання в сумі 41051,95 грн. позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 8210,39 грн. за платежем «орендна плата за землю з юридичних осіб»; - №0024411202, яким за затримку на 30, 30, 30, 30, 30, 29, 29, 28, 28, 26, 25, 5, 2, 2 календарні дні сплати грошового зобов'язання в сумі 43285,00 грн. позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 4328,50 грн. за платежем «орендна плата за землю з юридичних осіб».

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення перевірки; далі - ПК України) встановлено право контролюючих органів проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із вимогами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

За змістом пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.   Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. Тобто, перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Таким чином, у контролюючого органу відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати питання своєчасності сплати податків, оскільки останні перебувають поза межами даної перевірки.

Питання ж своєчасності нарахування та сплати податків та зборів до внесення змін Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року №1797-VIII, положення якого набрали чинності з 01 січня 2017 року, могли бути предметом лише документальної перевірки, якій властиві інші ознаки в залежності від виду такої (виїзна, невиїзна, планова, позапланова).

На відміну від камеральної перевірки, документальна перевірка потребує наявності наказу про її призначення та обов'язкового доведення до відома платника податків про дату та місце її проведення, пред'явлення направлення на перевірку.

При цьому у відповідності до положень підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податку має право, крім іншого, бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Аналіз наведених норм (чинних на час проведення перевірки) підтверджує висновок про те, що податковий орган, реалізовуючи свої повноваження щодо проведення камеральної перевірки, може здійснювати лише перевірку платника податків виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а також даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість. Водночас своєчасність сплати платником податків і зборів може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 ПК України.

А відтак з'ясування податковим органом під час податкової перевірки питань, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення даного виду податкової перевірки, не можна визнати діями суб'єкта владних повноважень, що відповідають наведеним ознакам. Відповідно, інформація, що зібрана Інспекцією відносно платника поза межами здійснюваного нею заходу з податкового контролю та не відноситься до предмета перевірки, не може слугувати підставою для податкового повідомлення-рішення.

За наведеного, правильним є висновок, що, у даному випадку, відповідач, здійснюючи дослідження питань своєчасності сплати позивачем узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання, вийшов за межі предмету камеральної перевірки, у зв'язку з чим акт такої перевірки є доказом, здобутим з порушенням Закону, що призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Відповідно, прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення не є правомірними.

За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.02.2017 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 у справі №805/329/17-а - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду С.С. Пасічник

І.А. Васильєва, В.П. Юрченко.

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
18.04.2019
ПІБ судді:
Пасічник С.С.
Реєстраційний № рішення
805/329/17-а
Інстанція
Касаційна
Ключові статті:
  • [>>>] 76
  • Резолютивна частина
    Касаційну скаргу контролюючого органу залишено без задоволення.
    Подальше оскарження
    Відповідно до ч.5 ст.355 КАСУ постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.