Постанова Верховного Суду від 12.11.2018 у справі № 820/2546/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 листопада 2018 року Київ справа №820/2546/17

адміністративне провадження №К/9901/4835/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А.,  Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3

на постанову Харківського окружного адміністративного суду у складі судді Волошин Д.А. від 15 серпня 2017 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Макаренко Я.М., суддів Шевцової Н.В., Мінаєвої О.М. від 22 листопада 2017 року

у справі за позовом Головного управління ДФС у Харківській області

до ОСОБА_3

про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року Головне управління ДФС України у Харківській області (далі - позивач/ГУ ДФС) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач/ОСОБА_3.) про стягнення коштів за податковим боргом.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначило, що за відповідачем обліковується непогашена заборгованість з транспортного податку за 2015 рік у розмірі 25000,00 грн., яка виникла внаслідок несплати узгоджених сум грошових зобов'язань, донарахованих контролюючим органом.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року, позов задоволено; стягнуто з ОСОБА_3 на користь державного бюджету України податковий борг у розмірі 25000,00 грн.

Ухвалюючи такі рішення, суди виходили з того, що сума податкового зобов'язання з транспортного податку за 2015 рік у розмірі 25000,00 грн., визначена контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні від 07 квітня 2015 року №51-1704, за результатами його судового оскарження набула статусу податкового боргу, який не сплачений відповідачем, а тому позовні вимоги про її стягнення є обґрунтованими.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та закрити провадження у справі.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на помилковість висновків судів попередніх інстанцій, оскільки застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо оподаткування транспортним податком може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року, а тому, за висновком відповідача, обов'язок його сплати у нього відсутній й підстав для стягнення спірної суми боргу немає. Крім того зазначив про неприйняття судами до уваги обставин оскарження постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року у справі №820/10254/15, якою у задоволенні позову ОСОБА_3 до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 07 квітня 2015 року №51-1704 відмовлено, у касаційному порядку й відсутності остаточного рішення по ній.

Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи її безпідставною, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 07 квітня 2015 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №51-1704, яким на підставі статті 267 ПК України визначено відповідачу суму грошового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» за 2015 рік у розмірі 25000,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржено відповідачем в судовому порядку. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року у справі №820/10254/15 позов ОСОБА_3 задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення від 07 квітня 2015 року №51-1704.

Постановою ж Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року у справі №820/10254/15 та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3

В подальшому ГУ ДФС надіслало відповідачу податкову вимогу від 01 березня 2017 року №1431-17 на суму 25000,00 грн.

За наведених підстав та у зв'язку із несплатою відповідачем згаданої суми грошових зобов'язань у добровільному порядку позивач звернувся до суду із даним позовом про їх стягнення в судовому порядку.

Верховний Суд не погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, вважаючи його передчасним та таким, що зроблений з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Положеннями пункту 58.3 статті 58 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Згідно пунктів 42.1 та 42.2 статті 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Згідно пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги ( пункт 95.2 вказаної статті).

За правилами пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Наведені положення законодавства дають підстави для висновку, що юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов'язує реалізацію права контролюючого органу на примусове стягнення податкового боргу, у тому числі шляхом звернення до суду, є дотримання таких умов: надіслання платнику податкової вимоги рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи вручення її особисто платнику або його законному чи уповноваженому представникові; сплив строку у 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно з частиною першою статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень; далі - КАС України) предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо.

У справі, яка розглядається, дійшовши висновку про наявність підстав для нарахування та стягнення з відповідача суми заборгованості з транспортного податку з фізичних осіб, який ґрунтувався на тій обставині, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року у справі №820/10254/15 у задоволенні позову ОСОБА_3 про скасування податкового повідомлення-рішення від 07 квітня 2015 року №51-1704 відмовлено, суди першої та апеляційної інстанцій не перевірили дотримання контролюючим органом порядку направлення податкових документів, а також спливу строку, передбаченого пунктом 95.2 статті 95 ПК України, із закінченням якого законодавець пов'язує виникнення у контролюючого органу права на стягнення податкового боргу й звернення до суду з відповідним позовом.

До того ж судом апеляційної інстанції залишено поза увагою твердження відповідача, наведені у апеляційній скарзі, про розгляд справи за його відсутності й не повідомлення належним чином про дату, час і місце судового засідання й, як наслідок, не надано належної правової оцінки дотримання судом першої інстанції обов'язку повідомлення особи, яка бере участь у справі, про час та місце судового розгляду, забезпечення можливості реалізації її процесуальних прав, наданих останній положеннями КАС України.

Як встановлено частиною 1 статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови), рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною 4 статті 9 КАС України на суд покладається обов'язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене, судові рішення на підставі статті 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.С. Пасічник

Судді Верховного Суду І.А. Васильєва В.П. Юрченко

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
12.11.2018
ПІБ судді:
Пасічник С.С.
Реєстраційний № рішення
820/2546/17
Інстанція
Касаційна
Ключові статті:
  • [>>>] 59
  • [>>>] 87
  • [>>>] 95
  • Резолютивна частина
    Касаційну скаргу платника податків  задовільнити частково. Постанову окружного адміністративного суду та ухвалу апеляційного адміністративного суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
    Подальше оскарження
    Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
    Замовити персональну презентацію