Постанова Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 810/4559/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 квітня 2019 року

Київ

справа №810/4559/15

адміністративне провадження №К/9901/39576/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДФС

на постанову Київського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Дудіна С.О. від 07.12.2015

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Файдюка В.В., суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В. від 07.02.2017

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «УКпостач»

до Офісу великих платників податків ДФС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2015 року Приватне акціонерне товариство «УКпостач» (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач/Офіс), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.08.2011 № 0001430700, №0001440700.

На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про помилковість висновків податкового органу про заниження позивачем суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за травень 2011 року в загальному розмірі 100821,97 грн., та щодо завищення бюджетного відшкодування за травень 2011 року на загальну суму 29496,00 грн., оскільки невідображення контрагентами ПрАТ «УКпостач» у податковій звітності податкових зобов'язань за наслідками господарських операцій із позивачем не може бути підставою для позбавлення права на податковий кредит останнього.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07.12.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017, позов задоволено повністю.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства щодо формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість спростовуються належним чином оформленими документами, а обставини щодо недекларування контрагентами позивача у податковій звітності сум податкових зобов'язань, що виникли за фактом виконання договорів із позивачем, не можуть розглядатися як доказ недобросовісності останнього.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У касаційній скарзі Офіс посилається на те, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги та не надано правову оцінку наданим відповідачем доказам на підтвердження допущення порушення вимог податкового законодавства позивачем, інформації з баз даних автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту про відсутність даних щодо податкових зобов'язань з ПДВ контрагентів позивача, а також наявності у деяких з них стану 7 (до ЄДРПОУ внесено запис про відсутність підтвердження відомостей), стану 9 (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходження), стану 10 (запит на встановлення місцезнаходження).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.04.2017 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «УКпостач» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в банку за травень 2011 року відповідачем складено акт від 29.07.2011 №299/07-00/30169718, яким встановлено порушення позивачем: - пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено бюджетне відшкодування у травні 2011 року на суму 29496,00 грн.; - пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за травень 2011 року на загальну суму 100821,97 грн.

Висновки податкового органу про завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість та завищення суми бюджетного відшкодування ґрунтуються на тому, що контрагентами позивача (ДП «Придніпровська залізниця», ТОВ «Нормаізол», ТзДВ «», ТОВ «Нова «Пошта», ФОП Климко М.П., ТОВ «Юнітон», НВКО «Тент»,) не відображено у складі податкових зобов'язань або відображено не в повному обсязі суми податку на додану вартість по податкових накладних, що зазначені позивачем в реєстрі отриманих податкових накладних та додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за травень 2011 року.

Крім того, відповідачем взято до уваги обставини попередньої перевірки позивача за квітень 2011 року, а саме те, що контрагентом Товариства ПП «Компанія з утилізації тари та пакувальних матеріалів, збирання заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини «Дніпроекономресурси» не відображено у складі податкових зобов'язань сум податку на додану вартість по податковим накладним, що зазначені позивачем в реєстрі отриманих податкових накладних та додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за квітень 2011 року.

В свою чергу, податковим органом зазначено про відображення ТОВ «Євросервіс Укрснаб» податкових зобов'язань по господарським операціям з ПрАТ «УКпостач» за травень 2011 року, однак ТОВ «Євросервіс Укрснаб» має 7 стан (до ЄДРПОУ внесено запис про відсутність підтвердження відомостей). Так само й ПП «Електропромсервіс» було відображено у податкових деклараціях з ПДВ за квітень та травень 2011 року податкові зобов'язання по господарських операціях з позивачем за відповідні періоди, але ПП «Електропромсервіс» має 10 стан (запит на встановлення місцезнаходження), а також ТОВ «Нова-групп» було включено до складу податкового зобов'язання у податковій звітності за квітень 2011 року суми ПДВ по виписаних позивачу палаткових накладних, однак ТОВ «Нова-групп» має 9 стан (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.08.2011: - №0001430700, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 29496,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1,00 грн.; - №0001440700, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 100822,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1,00 грн.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України ).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За правилами пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.01.2001 між ПрАТ «УКпостач» (одержувач) та ДП «Придніпровська залізниця» (залізниця) укладено договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги №ПР/4ДН-11/НЮп-03, за умовами якого залізниця зобов'язалась надавати одержувачу послуги, пов'язані з перевезенням вантажів та проведенням розрахунків за отримані послуги.

Сторонами погоджено протокол узгодження ставок зборів за виконання робіт та надання послуг залізницею за вільними тарифами (додаток №1 до вказаного договору).

Згідно із книгою обліку придбання товарів (робіт, послуг) ДП «Придніпровська залізниця» було надано позивачу послуги з перевезення вантажу на суму 339437, 60 грн. (у тому числі ПДВ у сумі 21204,93 грн.), за результатами чого вказаним контрагентом виписано позивачу податкову накладну від 31.05.2015 №333/100 на суму 339437,60 грн. (у тому числі ПДВ у сумі 21204,93 грн., яка була включена позивачем до складу податкового кредиту за звітний період за травень 2011 року).

За отримані послуги позивачем здійснено повний розрахунок, що підтверджується платіжними дорученнями.

Також 11.01.2011 між ПрАТ «УКпостач» (покупець) та ТОВ «Нормаізол» (постачальник) укладено договір поставки №003137, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця ізоляційні матеріали (товар), а покупець - прийняти та оплатити товар. Номенклатура, кількість і ціна товару зазначаються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

15.05.2011 між сторонами була підписана додаткова угода №1 до договору поставки, за умовами якої погоджено вартість поставленого товару, яка становить 2000000,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Постачальником було передано, а покупцем прийнято товар на загальну суму 195257,09 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані представниками сторін та скріплені печатками.

За отриманий товар позивачем було здійснено повний розрахунок, що підтверджується платіжними дорученнями.

ТОВ «Нормаізол» виписано ПрАТ «УКпостач» ряд податкових накладних, суми по яких було включено позивачем до складу податкового кредиту за травень 2011 року.

01.01.2010 між ТзДВ «Елтех» (постачальник) та ПрАТ «УКпостач» (покупець) укладено договір поставки №003/20/3-327, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупцю продукцію, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити її вартість.

На виконання договору ТзДВ «Елтех» було передано у власність ПрАТ «УКпостач» товар (прес, штамп, комплект оснастки) на загальну суму 84516,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 14086,00 грн.), про що сторонами було підписано видаткову накладну.

Позивачем було здійснено повний розрахунок за отриманий товар, що підтверджується платіжними дорученнями. ТзДВ «Елтех» було виписано ПрАТ «УКпостач» податкові накладні, суми ПДВ за якими були включені позивачем до складу податкового кредиту за звітний період за травень 2011 року.

16.02.2010 між ПП «Електропромсервіс» (постачальник) та ПрАТ «УКпостач» (покупець) укладено договір поставки №4, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити його у відповідності до специфікації.

Сторонами погоджено специфікації до договору №№1,2,3, в яких було визначено номенклатуру, кількість та ціну товару та підписано додаткову угоду від 18.10.2011 №3 до договору поставки від 16.02.2010 №4, якою подовжено дію договору до 31.12.2016.

Здійснення господарських операцій між позивачем ПП «Електропромсервіс» щодо поставки товару (кабель) підтверджується видатковими накладними, платіжними дорученнями, податковими накладними.

Також 18.02.2011 між НВКО «Тент» (постачальник) та ПрАТ «УКпостач» (покупець) був укладений договір поставки №069п11, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупцю товар (комплекти для оформлення холодильних шаф).

НВКО «Тент» було поставлено ПрАТ «УКпостач» товар на загальну суму 528,96 грн. (у тому числі ПДВ на суму 88,16 грн.), що підтверджується видатковою накладною від 31.05.2011 №Т-00000057. Оплата за отриманий товар здійснена в безготівковій формі, про що свідчить платіжне доручення від 27.07.2011 №5590.

НВКО «Тент» виписано ПрАТ «УКпостач» податкову накладну від 31.05.2011 №159 на суму 528, 96 грн. (у тому числі ПДВ на суму 88,16 грн.), сума ПДВ за якою була включена позивачем до складу податкового кредиту за травень 2011 року

11.05.2010 між ТОВ «Юнітон» (постачальник) та ЗАТ «УКпостач» (покупець) укладено договір поставки №ЗП-000142, відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити покупцю металопродукцію, а покупець зобов'язався прийняти та своєчасно сплатити його вартість.

Товар отримано позивачем відповідно до видаткової накладної від 12.05.2011 №ЗП-0001048 на загальну суму 9800,00 грн. (утому числі ПДВ на суму 1633,33 грн.). ТОВ «Юнітон» виписано ПрАТ «УКпостач» податкову накладну, сума ПДВ за якою була включена позивачем до складу податкового кредиту за звітний період за травень 2011 року.

01.04.2011 між ПрАТ «УКпостач» (замовник) та ФОП Климко М.П. (виконавець) укладено договір на виконання транспортно-експедиційних послуг №003357, за умовами якого виконавець зобов'язався надати замовнику послуги з перевезення вантажу замовника транспортом виконавця або перевізника до пункту призначення, який визначений замовником, а замовник зобов'язався здійснити оплату отриманих послуг.

Надання ФОП Климко М.П. транспортних послуг на загальну суму 10000,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 1666,67 грн.) підтверджується актом приймання-передачі від 07.05.2011 року №006. Розрахунок між сторонами здійснено в безготівковому порядку відповідно до платіжного доручення.

Сума ПДВ за податковою накладною ФОП Климко М.П. була включена позивачем до складу податкового кредиту за травень 2011 року.

19.11.2010 між ПрАТ «УКпостач» (підприємство) та ПП «Компанія з утилізації тари та пакувальних матеріалів, збирання заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини «Дніпроекономресурси» (виконавець) укладено договір №003/20/3-481, за умовами якого виконавець зобов'язався надати послуги з організації збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини, у тому числі використаної тари і пакувальних матеріалів вітчизняного та імпортного виробництва.

Надання виконавцем послуг, обумовлених договором, на загальну суму 30000,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 5000,00 грн.) підтверджується відомостями з книги обліку придбання товарів (робіт, послуг). Розрахунок з даним контрагентом позивачем здійснено в безготівковому порядку, що підтверджується платіжним дорученням від 26.04.2011 №33317 на суму 30000,00 грн.

29.10.2010 між ТОВ «Нова Пошта» (виконавець) та ЗАТ «УКпостач» (замовник) укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг №003/20/3-422/7937, відповідно до якого виконавець зобов'язався надавати замовнику послуги з перевезення вантажу на умовах, визначених договором.

Надання ТОВ «Нова Пошта» зазначених вище послуг на загальну суму 11585,40 грн. підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг). Розрахунок з даним контрагентом позивачем здійснено в безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями. ТОВ «Нова пошта» виписано ПрАТ «УКпостач» податкові накладні, суми ПДВ за якими були включені позивачем до складу податкового кредиту за травень 2011 року.

Також 01.11.2010 року між ТОВ «Євросервіс Укрснаб» (постачальник) та ПрАТ «УКпостач» (покупець) укладено договір поставки №003/20/3-448, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити його вартість на умовах даного договору.

З метою виконання умов договору ТОВ «Євросервіс Укрснаб» поставило, а ПрАТ «УКпостач» прийняло товар на загальну суму 39320,76 грн., що підтверджується видатковими накладними. ТОВ «Євросервіс Укрснаб» виписано ПрАТ «УКпостач» податкові накладні, суми ПДВ за якими були включені позивачем до складу податкового кредиту за травень 2011 року. Розрахунок з даним контрагентом позивачем здійснено в безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями.

При цьому податковий орган в акті перевірки та у ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів, у той час як за аналізом отриманих від Позивача документів судами не встановлено відхилень при їх складенні.

Окрім того, відповідачем не надано доказів щодо наявності дефектів у правовому статусі контрагентів позивача, зокрема відсутності реєстрації їх як платників податку на додану вартість або припинення як юридичних осіб на час укладання та виконання угод.

За таких обставин, касаційний суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідачем - суб'єктом владних повноважень, на якого положеннями частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не надано будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування відповідних податкових вигод.

Доводи ж відповідача, наведені в касаційній скарзі, та які, в свою чергу, не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені в акті перевірки та з приводу яких судами попередніх інстанцій встановлено обставини у справі, не ґрунтуються на положеннях законодавства та не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки з її матеріалів не вбачається надання податковим органом будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів та яким судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки.

Водночас Верховний Суд погоджується із висновками судів про те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене відповідає позиції, викладеній Верховним Судом України в постанові від 31.01.2011 №21-47а10 в адміністративній справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Отже, підстав вважати, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 07.12.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 у справі №810/4559/15 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду

С.С. Пасічник,

І.А. Васильєва, В.П. Юрченко,

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
08.04.2019
ПІБ судді:
Пасічник С.С.
Реєстраційний № рішення
810/4559/15
Інстанція
Касаційна
Ключові статті:
  • [>>>] 200
  • [>>>] 198
  • Резолютивна частина
    Касаційну скаргу контролюючого органу залишено без задоволення.
    Подальше оскарження
    Відповідно до ч.5 ст.355 КАСУ постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.