Постанова Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 821/4062/13-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2019 року Київ справа № 821/4062/13-а
адміністративне провадження № К/9901/3168/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у місті Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року (головуючий суддя - Бездрабко О.І.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2014 року (колегія судді: головуючий суддя - Лук'янчук О.В., судді - Градовський Ю.М., Вербицька Н.В.)

у справі № 821/4062/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Херсонський суднобудівний завод»

до Державної податкової інспекції у місті Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року Публічне акціонерне товариство «Херсонський суднобудівний завод» (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у місті Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - ДПІ) від 23.05.2013.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що ДПІ під час перевірки дійшла помилкового висновку про порушення Товариством вимог податкового законодавства під час формування своїх податкових зобов'язань, тому у відповідача не було правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2014 року, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ від 23.05.2013 №№ 0000261705, 0003672200, 0003632200, 0003622200, 0003642200, 0003682200, 0003612200.

Не погодившись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що висновки судів щодо незаконності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ДПІ не відповідають обставинам справи та долученим до матеріалів справи доказам.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу Товариство вважає судові рішення законними та обґрунтованими.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.10.2014 відкрито касаційне провадження.

11.01.2018 справу, в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 12.12.2012 складено акт від 29.04.2013.

В акті викладено висновки контролюючого органу про порушенням позивачем вимог:

- абз.1 пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.150.1 ст.150, п.3 пп.153.8.1 п.153.8 ст.153 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого:

а) завищено від'ємне значення з податку на прибуток всього у сумі 27 228 906 грн., у тому числі за 2012 рік у сумі 27 228 906 грн.;

б) занижено податку на прибуток всього у сумі 14 740 988 грн., у тому числі за: 3 квартал 2012 року в сумі 12 359 107 грн., 4 квартал 2012 року в сумі 2 381 881 грн.;

- п.17, п.21 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, в результаті чого Підприємством завищено збиток від діяльності, прибуток від якої звільняється від оподаткування (рядок 09 Додатку ПЗ) на загальну суму 9 057 667 грн., у тому числі: 2-4 квартали 2011 року на суму 2 885 694 грн., 2012 рік на суму 9 057 667 грн.;

- пп.7.2.3, пп.7.2.4 п.7.2 ст.7, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6, п.201.10 ст.201, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України, в результаті чого:

а) занижено податку на додану вартість всього у сумі 544 804 грн.

б) завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню рядок 23(25) Декларації на загальну суму 1 075 521 грн.;

- п.160.5 ст.160 Податкового кодексу України, в результаті чого при виплаті доходу на користь нерезидента - Компанії "BSD SHIPPING LIMITED" згідно з платіжним дорученням в іноземній валюті від 20.11.2012 №70 в сумі 92 800 євро (946 621, 90 грн.) не утримано податок за ставкою у розмірі 6 %, що складає 56 797, 31 грн. та не внесено до бюджету у джерела виплати такого доходу за рахунок цього доходу;

- п.160.2 ст.160 Податкового кодексу України, в результаті чого при виплаті доходу на користь нерезидента - Компанії "TOW SERVICE B.V." (Holland, Rotterdam) згідно з платіжним дорученням в іноземній валюті від 19.11.2012 №48 в сумі 5 250 євро (53 482,16 грн.), не утримано з такого доходу податок за ставкою у розмірі 15 %, що складає 8 022, 32 грн., та не внесено до бюджету за рахунок такого доходу під час такої виплати;

- п.160.2 ст.160 Податкового кодексу України, в результаті чого при виплаті доходу на користь нерезидента - Компанії "OVERVLIET ASSURANTIEMAKELAARS B.V." (Netherlands) згідно з платіжним дорученням в іноземній валюті від 20.11.2012 №49 в сумі 8 500 євро (86 705, 67 грн.), не утримано з такого доходу податок за ставкою у розмірі 15 %, що складає 13 005, 85 грн., та не внесено до бюджету за рахунок цього доходу під час такої виплати;

- п.46.1 ст.46, п.48.1 ст.48 та пп.49.18.2 п.49.18 ст.49, п.103.9 ст.103 Податкового кодексу України, в результаті чого до органу державної податкової служби не подано додатки "Розрахунок (звіт) податкових зобов'язань нерезидентів, якими отримано дохід із джерелом їх походження з України" за 2012 рік по Компанії "BSD SHIPPING LIMITED" (UNITED KINGDOM), Компанії "TOW SERVICE B.V." (Holland, Rotterdam) та Компанії "OVERVLIET ASSURANTIEMAKELAARS B.V." (Netherlands) до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік та не відображена у рядку 17 Декларації сума податку, яка утримується при виплаті доходу нерезиденту за звітний (податковий) період у загальній сумі 77 825, 48 грн., в тому числі по компаніях: "BSD SHIPPING LIMITED" (UNITED KINGDOM) в сумі 56797,31 грн.; "TOW SERVICE B.V." (Holland, Rotterdam) в сумі 8 022, 32 грн.; "OVERVLIET ASSURANTIEMAKELAARS B.V." (Netherlands) в сумі 13 005, 85 грн.;

- п.46.1 ст.46, п.48.1 ст.48 та пп.49.18.2 п.49.18 ст.49, п.103.9 ст.103 Податкового кодексу України, в результаті чого до органу державної податкової служби не подані додатки "Розрахунок (звіт) податкових зобов'язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України": за І квартал 2012 року, півріччя 2012 року, ІІІ квартал 2012 року та за 2012 рік по нерезидентах: Верхне-Волжскому филиалу Российского Речного Регистра (Россия, г. Н. Новгород) та Компанії "American Bureau of Shipping" (U.S.A) до Податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за І квартал 2012 року, за півріччя 2012 року, за ІІІ квартал 2012 року та за 2012 рік;

- ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, в результаті чого розрахунки по імпортних операціях по контракту від 19.05.2008 №770/01-72, складеному з Компанією "Rolla, Traverso & Storace" (Italy), на загальну суму 40 621, 57 євро станом на 31.12.2012 не завершені;

- ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", ст.1 Указу Президента України від 18.06.1994 №319/94 "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами" та п.49.1, пп.49.18.2 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, в результаті чого до органу державної податкової служби не подано Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.07.2010, 01.10.2010, 01.01.2011, 01.04.2011, 01.07.2011, 01.10.2011, 01.01.2012, 01.04.2012, 01.07.2012, 01.10.2012, 01.01.2013;

- ст.5 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", в результаті чого до Державного бюджету України не внесена позитивна курсова різниця в сумі 4 036, 76 грн., яка виникла в ІІІ кварталі 2012 року;

- пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питання щодо правильності утримання податку на доходи фізичних осіб в періоді, що перевірявся на загальну суму 10 019, 39 грн.;

- пп."б" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, відповідно до якої встановлено надання Податкових розрахунків за 4 квартал 2011 року та 1-2 квартали 2012 року з недостовірними відомостями.

На цій підставі ДПІ 23.05.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000261705, яким Товариству донараховано податок на доходи фізичних осіб на 10 530, 39 грн. (за основним платежем - 10 019, 39 грн., за штрафними санкціями - 511 грн.);

- №0003672200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 99 491, 85 грн., з яких за основним платежем на 77 825, 48 грн., за штрафними санкціями на 21 666, 37 грн.;

- №0003632200, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 9 057 667 грн.;

- №0003622200, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 27 228 906 грн.;

- № 0003642200, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1075521 та застосовано штрафні санкції у сумі 491 979, 75 грн.;

- № 0003682200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 795 823, 50 грн. (за основним платежем - 544 804 грн., штрафні санкції -251 019, 50 грн.);

- №0003612200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 18 425 522, 50 грн., з яких за основним платежем на 14 743 618 грн., за штрафними санкціями на 3 685 904, 50 грн.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення адміністративного позову з огляду на таке.

Щодо порушення позивачем п.150.1 пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі - ПК України) внаслідок врахування Товариством суми від'ємного фінансового результату операцій з цінними паперами та деривативами, які рахувались станом на 01.01.2012, колегія суддів Касаційного адміністративного суду враховує, що статтею 153 Податкового кодексу України запроваджено порядок оподаткування операцій особливого виду, зокрема пунктом 153.8 ПК України встановлено правила оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами, деривативами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Абзацом четвертим пункту 153.8 ПК України встановлено, що платник податку веде відокремлений облік фінансових результатів операцій з цінними паперами в розрізі окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав.

Абзаци другий та третій пункту 153.8 ПК України для цілей ведення такого відокремленого обліку фінансових результатів зазначених операцій визначають терміни "доходи" та "витрати".

Відповідно до абзацу п'ятого пункту 153.8 ПК України якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду наступних звітних періодів у порядку, визначеному статтею 150 цього розділу.

У свою чергу, стаття 150 ПК України визначає порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів, зокрема пункт 150.1 встановлює порядок перенесення від'ємного значення об'єкта оподаткування, що не враховує витрат на придбання цінних паперів, а пункт 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу ХХ "Перехідні положення" визначає умови застосування пункту 150.1 статті 150 Кодексу.

Таким чином, законодавець виокремив операції з торгівлі цінними паперами, деривативами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами, як операції особливого виду, та передбачив окремий облік їх фінансових результатів, встановивши спеціальні правила його визначення.

Прибуток, одержаний від операцій з цінними паперами, включається до доходної частини податкової декларації платника податку, є складовою частиною доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Отже, від'ємне значення об'єкта оподаткування та від'ємний фінансовий результат між витратами та доходами за операціями з продажу цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, є різними за економічним змістом і значенням показників при визначенні податкових зобов'язань.

За таких обставин помилковим є твердження контролюючого органу про порушення Товариством приписів п.150.1 статті 150 ПК України, що призвело до заниження прибутку від операцій з торгівлі цінними паперами, деривативами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Судами попередніх інстанцій правильно враховано, що відповідно до абз. «г» пункту 17 підрозділу 4 "Перехідні положення" ПК України тимчасово, строком на 10 років, починаючи з 1 січня 2011 року звільняються від оподаткування прибуток, отриманий від основної діяльності підприємств суднобудівної промисловості, що спростовує доводи ДПІ щодо завищення позивачем розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування від діяльності, звільненої від оподаткування, у сумі 9 057 667 грн.

Щодо посилання ДПІ на те, що у зв'язку з неврахуванням порушень, викладених у акті попередньої планової документальної перевірки від 07.04.2011, Товариством завищено розмір від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2010 рік у сумі 22 534 575 грн., то відповідно до приписів частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) судами обґрунтовано враховано, що судовими рішеннями у справі 2а-4646/11/2170 скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ, прийняте на підставі вказаного акта, і судові рішення в цій частині набрали законної сили з урахуванням ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.03.2016.

Також судами попередніх інстанцій обґрунтовано зроблено висновок про помилковість доводів ДПІ щодо необхідності враховувати у бухгалтерському обліку позивача вартість металобрухту, що утворився під час господарської діяльності з ремонту суден, та розцінювати вказаний металобрухт у складі валових доходів, оскільки вказане не ґрунтується на приписах статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Здійснивши системний аналіз доказів залучених до матеріалів справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що в порушення приписів частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) ДПІ не доведено належними та допустимими доказами правильність висновків, викладених в акті перевірки, щодо безтоварності операцій позивача з контрагентами: ПП "Фарбекс", ПП "ФАРТ-ОВБ", ТОВ "Промбізнес", ТОВ "Маріком", ТОВ ВКФ "Плутон, ЛТД", ТОВ "ВУТМАРК-Україна", ТОВ "ТМФ "Транспосервіс, ЛТД", ТОВ "Східна-Українська НПФ", ТОВ "Вегас Юкрейн", ТОВ "Техмедбуд", ТОВ "Сервіс Плюс", ТОВ ПП "Південна транспортно-логістична компанія "НОВА", ПП "Нафтотрейдер-ВР", ПАТ "Корпорація Сталь", ПП "Евентус Плюс", ТОВ "НВП "Сервісдніпрокомплект", ТОВ "Карго-Імпекс", ТОВ "Промислові мастила", ТОВ "Інвест актив плюс", ПП "ТД "Інком-Юг", МПП "Логос", ППФ "К-Компанія", ТОВ "Центросплав-Україна", ТОВ "Винзавод "Південні вікна", ТОВ "Південні Традиції", ПП "М'ясо Херсонщини".

Спірні правовідносини в цій частині регламентувались положеннями Податкового кодексу України, Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «;Про податок на додану вартість», «;Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.

Питання, пов'язані з обчисленням податку на додану вартість, обчислення об'єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статтями 14, 44, 138, 139, 198, 201 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

У зв'язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Судами враховано, що залучені до справи документи бухгалтерської звітності позивача підтверджують виконання укладених між позивачем та вищевказаними суб'єктами господарювання договорів купівлі-продажу, поставки та надання послуг, отримання Товариством товару та послуг, обумовлених господарськими договорами та використання позивачем отриманого товару у власній господарській діяльності.

З огляду на це, судами попередніх інстанцій обґрунтовано зроблено висновок про правомірність формування позивачем своїх податкових зобов'язань з урахуванням результатів здійснення вищезгаданих господарських операцій.

По суті, доводи ДПІ фактично зводяться до того, що у контролюючих органів виникли зауваження до перелічених в акті перевірки юридичних осіб щодо їх податкової звітності, при цьому в порушення вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) ДПІ не надала жодного доказу того, що товари та послуги фактично позивачем не отримувались.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0003672200, яким позивачу донараховано податок на прибуток іноземних юридичних осіб, колегія суддів Касаційного адміністративного суду враховує, що дії Товариства при визначенні податкових зобов'язань за наслідками господарської діяльності з компаніями - нерезидентами відповідає вимогам статей 103, 160 Податкового кодексу України, оскільки позивачем надано передбачений пунктом 103.4 статті 103 цього Кодексу документ, що нерезидент (компанія "BSD SHIPPING LIMITED") є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір.

Крім того, судами попередніх інстанцій правильно зауважено, що податкове повідомлення-рішення №0003672200 за своїм змістом не відповідає приписам пункту 58.2 статті 58 Податкового кодексу України, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган.

В той же час спірним податковаим повідомленням-рішенням №0003672200 одночасно визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних осіб та суму штрафних санкцій за неподання податкової звітності.

Також помилковими є висновки ДПІ щодо невключення позивачем до складу інших доходів безнадійної кредиторської заборгованості у сумі 362 115 грн., оскільки з матеріалів справи вбачається, що Товариством здійснюються дії щодо погашення заборгованості перед ПП "Алеал", ПП "Алтин", ПП "Альфа", ПП "Біомед Імпекс", ТОВ "Гранд Лада", ФОП ОСОБА_3, ТОВ "Перший лідер", ДП "Пром СІЗ-Одеса", ЧМСК "Славутич", ПП "СОНІГО", Центр ОАО НІІ, ТОВ "Южспецгідрокомплект". Відтак вказана заборгованість не є безнадійною в розумінні пункту 14.1.11 статті 14 Податкового кодексу України.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000261705, яким позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб на 10 530,39 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Свої дії щодо прийняття податкового повідомлення-рішення №0000261705 ДПІ обґрунтовує тим, що витрати понесені працівникам позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 під час відрядження у вигляді оплати транспорту, не пов'язані з господарською діяльністю Товариства, а є отриманим вказаними особами додатковим благом.

Водночас, залучені до справи докази, яким дано належну правову оцінку судами попередніх інстанцій, підтверджують безпосередній зв'язок витрат, понесених працівниками позивача під час відрядження, з господарською діяльністю Товариства, тому, з огляду на приписи пункту 165.1.11 статті 165 Податкового Кодексу України, вказану суму не було включено до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на законних підставах.

Касаційна скарга ДПІ не спростовує правильність доводів, якими мотивовані судові рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судами доказів, ґрунтується на неправильному тлумаченні законодавства, що регламентує спірні правовідносини, та не дає підстав вважати висновки судів попередніх інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2014 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова, І.Я. Олендер

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
05.03.2019
ПІБ судді:
Гончарова І. А.
Реєстраційний № рішення
821/4062/13-а
Інстанція
Касаційна
Ключові статті:
  • [>>>] 165
  • Резолютивна частина
    Касаційну скаргу контролюючого органу залишено без задоволення.
    Подальше оскарження
    Відповідно до ч.5 ст.355 КАСУ постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.