Постанова Верховного Суду від 02.11.2018 у справі № 810/2872/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 листопада 2018 року Київ справа № 810/2872/15

 адміністративне провадження № К/9901/28708/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанови Київського окружного адміністративного суду у складі судді Балаклицького А.І. від 06 серпня 2015 року

та Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів:

головуючого судді Парінова А.Б.,

суддів Грибан І.О., Беспалова О.О. від 03 грудня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Філмар»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Філмар» (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач/Інспекція), в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просило: 1) визнати протиправними дії щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 20 березня 2015 року №200320151; 2) зобов'язати виконувати умови договору від 20 березня 2015 року №200320151, укладеного з Товариством до моменту його припинення; 3) зобов'язати приймати засобами електронного зв'язку та визнавати податкову звітність, направлену Товариством; 4) зобов'язати визнати податковою звітністю та зареєструвати звітну податкову декларацію Товариства з податку на додану вартість за квітень 2015 року з додатками.

Позовні вимоги, окрім іншого, мотивовані тим, що договір про визнання електронних документів, укладений між платником податків та контролюючим органом, може бути розірвано у встановлених Законом випадках, які, в даному випадку, відсутні, зокрема, вказує, що місце реєстрації підприємства не змінювалось, відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. За наведеного вважає дії Інспекції щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів протиправними.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року позов задоволено повністю; визнано протиправними дії Інспекції щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 20 березня 2015 року №200320151; зобов'язано Інспекцію виконувати умови Договору від 20 березня 2015 року №200320151 про визнання електронних документів, укладеного з Товариством, до моменту його припинення; зобов'язано Інспекцію приймати засобами електронного зв'язку та визнавати податкову звітність, направлену Товариством засобами електронного зв'язку; зобов'язано Інспекцію визнати податковою звітністю та зареєструвати звітну податкову декларацію Товариства з податку на додану вартість за квітень 2015 року з додатками.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що на момент розірвання Інспекцією укладеного із позивачем договору про визнання електронних документів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців не містилось запису про зміну місцезнаходження останнього або ж відсутність Товариства за зареєстрованим місцезнаходженням, а тому у відповідача не було законних підстав для вчинення дій щодо розірвання такого договору в односторонньому порядку. Також суд дійшов висновку про неправомірність дій Інспекції щодо невизнання податковою звітністю податкової декларації Товариства з податку на додану вартість за квітень 2015 року, оскільки остання містить усі обов'язкові реквізити, передбачені пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Не погодившись із висновками вказаного суду щодо задоволення позовних вимог про зобов'язання Інспекції виконувати умови Договору від 20 березня 2015 року №200320151, приймати засобами електронного зв'язку та визнавати податкову звітність, направлену Товариством засобами електронного зв'язку, а також визнати податковою звітністю та зареєструвати звітну податкову декларацію Товариства з податку на додану вартість за квітень 2015 року з додатками, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 03 грудня 2015 року позов Товариства задовольнив частково; визнав протиправними дії Інспекції щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 20 березня 2015 року №200320151; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Натомість, ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених Товариством позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача по розірванню в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів.

Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача по розірванню в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Однак зміст касаційної скарги свідчить про незгоду лише з рішенням суду апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилалась на помилковість позиції суду у даній справі, оскільки договір про визнання електронних документів було розірвано в односторонньому порядку у зв'язку з відсутністю позивача за місцезнаходженням, обставини чого було встановлено згідно відомостей, одержаних від СУ ФР ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 березня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У визначені ухвалою строки заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство зареєстровано як юридична особа Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією 22 грудня 2014 року та взято на податковий облік в Інспекції. Згідно витягу з ЄДРПОУ станом на 07 липня 2015 року Товариство зареєстровано за адресою: 08600, Київська область, м. Васильків, вул. Володимирська, буд. 54.

20 березня 2015 року між Товариством та Інспекцією укладено договір про визнання електронних документів №200320151, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Згідно із умовами договору орган ДФС зобов'язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді та їх комп'ютерну обробку, забезпечити направлення квитанцій на електронну адресу платника податків. Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місяця реєстрації. У разі припинення дії договору надісланий платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.

В травні 2015 року засобами телекомунікаційного зв'язку позивачем подано до Інспекції податкову звітність з податку на додану вартість за звітний період - квітень 2015 року із додатками, яку отримано відповідачем 21 травня 2015 року, що підтверджується квитанціями про прийняття №2.

Однак листом від 21 травня 2015 року №6480/10/26-57-11-02 повідомлено позивача, що надіслана засобами телекомунікаційного зв'язку податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2015 року вважається не прийнятою (не вважається податковою звітністю), оскільки невірно зазначено місцезнаходження підприємства.

Листом від 27 травня 2015 року №6720/10/26-57-10-11 податковий орган повідомив позивача про розірвання договору про визнання електронних документів від 20 березня 2015 року №200320151 з посиланням на відсутність платника податку за місцем реєстрації.

Вважаючи розірвання договору про визнання електронних документів в односторонньому порядку та відмову у прийнятті податкової звітності протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до підпункту 20.1.7 пункту 20.1 статті 20 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право на отримання від платників податків, платників єдиного внеску та надання у межах, передбачених законом, документів в електронному вигляді.

Згідно із статтею 14 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу. Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначає Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року №233 (далі по тексту - Інструкція), положення якої були чинними на момент спірних відносин.

Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції передбачено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Розділом VІ додатку І Інструкції встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами. З моменту укладання цього Договору всі попередні домовленості та укладені правочини між Платником податків та органом ДПС з питань електронного обміну інформацією втрачають чинність. Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо Платник податків подає до органу ДПС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей Договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів. Орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації. У разі припинення дії Договору надісланий Платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.

Згідно частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною 1 статті 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Отже одностороннє розірвання договору означає односторонню волю сторони угоди, яка має право на вчинення таких дій, що, у свою чергу, передбачає доведеність з боку управленої сторони наявності обставин, з якими умови договору пов'язують можливість реалізації права однієї із сторін на одностороннє розірвання договору.

В межах спірних правовідносин законодавством встановлено виключні випадки, які дають право органу ДФС розірвати договір в односторонньому порядку, а саме: у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

У зв'язку з наведеним слід зазначити, що згідно з абзацом першим пункту 45.2 статті 45 ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Пунктом 10 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до частин першої, другої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження існування обставин, з якими законодавство та умови угоди пов'язують можливість її одностороннього розірвання, а саме: доказів ненадання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або доказів зміни місця реєстрації, іншого істотного порушення позивачем умов договору тощо, касаційний суд погоджується із висновком про те, що у відповідача не було законних підстав для вчинення дій по розірванню укладеного із Товариством договору в односторонньому порядку.

Не спростовують наведеного й посилання відповідача на інформацію про відсутність Товариства за податковою адресою, одержану від СУ ФР ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві, оскільки остання не є такою, що в силу згаданих положень законодавства свідчить про відсутність платника податків за зареєстрованим місцезнаходженням (зміну місця реєстрації), а тому не може зумовлювати підстав для розірвання договору про визнання електронних документів в односторонньому порядку. Судами ж в ході розгляду справи встановлено, що станом на момент вчинення оскаржуваних дій в Єдиному державному реєстрі були відсутні записи про непідтвердження відомостей про позивача або про його відсутність за місцезнаходженням.

Таким чином, правильним є висновок суду про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Щодо позовних вимог, рішення про відмову у задоволенні яких прийнято судом апеляційної інстанції, то в цій частині рішення відповідачем не оскаржується, а тому, враховуючи положення частини першої статті 341 КАС України, касаційним судом не переглядається.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду С.С. Пасічник

І.А. Васильєва, В.П. Юрченко ,

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
02.11.2018
ПІБ судді:
Пасічник С.С.
Реєстраційний № рішення
810/2872/15
Інстанція
Касаційна
Ключові статті:
  • [>>>] 45
  • [>>>] розділ VI
  • Резолютивна частина
    Касаційну скаргу контролюючого залишено без задоволення.
    Подальше оскарження
    Відповідно до ч.5 ст.355 КАСУ постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
    Замовити персональну презентацію